Юрченко Володимир Миколайович

Народився Володимир 3 жовтня 1969 р. в сім'ї інженерів, його дитинство пройшло у с. Кашперівка, що на Київщині. Після закінчення 8-го класу твердо вирішив стати військовим і вступив до Ленінградського суворовського училища. Пізніше навчався ще в Полтавському командному училищі зв'язку, звідки за розподілом потрапив в Амурську область. Після розпаду СРСР Володимир разом із сім'єю повертається в Україну й одразу починає службу в 95-й окремій аеромобільній бригаді високомобільних десантних військ Збройних сил України. Спочатку був командиром роти, потім — заступником командира батальйону, на пенсію пішов із посади начальника штабу батальйону. Підполковник у відставці Володимир Миколайович Юрченко від початку війни на Сході України, з літа 2014 р., покинувши свій будівельний бізнес, за покликом серця почав їздити у найгарячіші точки АТО як волонтер. Неодноразово доставляв продукти, військове спорядження і ліки в Донецький аеропорт, у Дебальцеве, с. Піски, вивозив поранених, потрапляв під кулі, артобстріл тощо. Уперше чоловік не зустрічав Новий рік із сім'єю, а в день народження доньки вже ввечері поїхав у зону АТО. Не приїхав і на Різдво до батьків — все казав, що нашим воякам необхідна допомога, що нам треба перемогти. Володимир підтримував тих, хто на війні, геть забувши про себе. Двічі був поранений. Лікувався в Харкові. Навіть на лікарняному ліжку Володимир постійно тримав зв'язок зі своїми колегами-волонтерами. Згодом чоловіка перевезли до м. Житомир. Він почувався краще. Але несподівано для всіх 2 лютого 2015 р. його вирвав із життя серцевий напад. Серце 46-річного чоловіка не витримало переживань за своїх побратимів, які відстоюють незалежність України.