Юрдига Олег Степанович

Юрдига Олег Степанович

Дата та місце народження: 24 червня 1976 р., с. Якторів, Золочівський район, Львівська область.

Дата та місце загибелі: 10 листопада 2016 р., с. Новозванівка, Попаснянський район, Луганська область.

Звання: Молодший сержант.

Посада:

Підрозділ: 24-а окрема механізована бригада.

Обставини загибелі: Загинув 10 листопада 2016 р. на бойовому посту поблизу села Новозванівка (Попаснянський район Луганська область) під час мінометного обстрілу.

Сімейний стан: Залишились дружина та двоє дітей.

Місце поховання: с. Якторів, Золочівський район, Львівська область.

Орден За мужність III ступеня

Указом Президента України № 23/2017 від 3 лютого 2017 року, "за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Олег Степанович Юрдига народився 24 червня 1976 року у селі Якторів Золочівського району Львівської області.

Навчався у школі села Словіта, потому вступив до вищого професійного училища у Львові за фахом "М'ясник". Військову строкову службу проходив у Хмельницькому та закінчив її у званні молодшого сержанта на посаді командира бойової машини піхоти. Повернувшись, одружився та переїхав жити до Львова.

Палкий любитель спорту, Олег Степанович обожнював футбол, грав у команді рідного села Якторіва. Він також був небайдужий до природи: постійно ходив до лісу, щойно розквітали перші квіти, які він збирав для дружини.

Олег Степанович ще мав таке хобі - він дуже полюбляв вирощувати дерева. Постійно купляв різноманітні саджанці та возив їх у село до батьків дружини, де допомагав їм у піклуванні за садом.

Працював на заробітках в сфері будівництва, їздив по містах з бригадою.

Навесні 2014 року Олегу прийшла повістка і він одразу пішов до військомату, не ховаючись. 10 місяців відслужив на Яворівському полігоні інструктором, а потім у складі 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади вирушив на Схід. Демобілізувався у вересні 2015 року.

У вересні 2016 року прийнятий на військову службу за контрактом (на півроку) та вдруге вирушив на війну після коротких навчань на Яворівському полігоні.

Військовослужбовець 24-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 10 листопада приблизно о 16.00 в районі села Новозванівка Попаснянського району Луганської області внаслідок мінометного обстрілу наших позицій. Олег Степанович у той час перебував на бойовому посту, де він дістав осколкового поранення правої сторони тулуба, несумісного із життям.

Залишились дружина та двоє дітей.

14 листопада 2016 року, коли тіло Олега везли у рідне село Якторів, по дорозі зі Львова, аби віддати шану воїну, виходили люди із українськими прапорами. Односельці зустрічали Олега, стоячи навколішки.