Гасюк Віталій Аркадійович («Юрист»)

Гасюк Віталій Аркадійович

Дата та місце народження: 6 грудня 1983 р., м. Баранівка, Житомирська область.

Дата та місце загибелі: 20 січня 2015 р., Донецький аеропорт.

Звання: Солдат.

Посада: Стрілець-помічник гранатометника.

Підрозділ: 81-а окрема аеромобільна бригада (90-й окремий аеромобільний батальйон).

Обставини загибелі: Загинув 20 січня 2015 р. під час ротації у Донецькому аеропорті внаслідок вибуху, перекидання та послідуючого загорання МТЛБ. Разом з Віталієм загинув молодший сержант О. Боднарюк. Впізнаний за експертизою ДНК у кінці червня 2015 р. Похований.

Станіслав Паплінський: "Мене й Колодія Тараса супроводжували до нашої машини. Вперше у мене з’явилася можливість роздивитися "ластівку" зовсім близько. За металопрофілем, зірваним з огорожі над стіною, який тепер стирчав під ланками траків, я зрозумів звідкіля нам довелося злетіти. В голові остаточно склалися пазли тієї миті, я усвідомив, чому був такий сильний удар. Шість, можливо, вісім метрів донизу ми летіли, а потім приземлилися на землю, а втім, наше приземлення ліпше назвати катастрофою. Досі я гадав, що ми підірвалися на фугасі, навіть думав, що на щось наїхали і перекинулися. Нарешті все стало на своє місце...

Ось чому відірвало паливний бак. Сама машина не ушкоджена, гусеничні ланцюги на місці, огорожа біля естакади не порушена, лише обгорілий і вже покритий іржею метал "ластівки"... Вона лежали доверху траками, заніміла після тієї трагічної туманної ночі, лише з чималими вм’ятинами і дірками від бронебійних куль та осколків. У мене була нагода в спокійному стані оцінити і зрозуміти, що відбувалося тієї жахливої ночі.

Я відчинив задні двері, ні не в тягач, я немовби відчинив портал у минуле, і те минуле мене повністю захопило...

Знову поряд літали кулі, почув стогони, крики, чітко побачив, як горить усе навколо мене і навіть відчув біль у тих місцях, де в’їлися рештки мін.

"Юрист" лежав у зігнутому положенні неподалік відсіку водія, весь обгорілий. Добре збереглася та частина тіла, котра була під бронежилетом. Я проник усередину і через декілька секунд кинувся назад. Мене душив той дим, що за сорок дев’ять діб, здавалося, назавжди зник... Єство роздирали крик і стогони, що затихли сім тижнів тому...

Я глибоко вдихав повітря... Затим попросив у наглядачів закурити. Сепаратист одразу дав мені цигарку, бачачи мій стан, нічого не запитував і не докоряв, як завжди, тим, що ми тварини, фашисти дістали вже їх, стріляючи куриво.

Я не просто курив, мені потрібний був час, щоб налаштувати себе на те, що мені слід повертатися у "ластівку".

"Не зупиняйся, рушай вперед, іди в минуле..."

З другої спроби я дістався до двигуна, далі вузький лаз і місце водія… Там у страхітній позі лежав обгорілий "Бандит"... Очевидно він до останнього подиху боровся зі смертю, помер не одразу… Це водій, котрий тієї ночі віз нас у гущу пекла...

Я знову не міг володіти собою, вискочив назовні. Не обгоріле тіло мене налякало, а зусібіч налягла клаустрофобія, про існування котрої навіть не здогадувався.

Більше в "ластівку" я залізти не міг. "Бандита" діставав Тарас Колодій, а я спромігся винести "Юриста". Доки чекали ноші, я розглядав все навколо, намагався знайти собі виправдання. Терзали душу запитання: "Чому ми не справилися з бойовим завданням? Чому не врятували побратимів? Чому разом не вийшли?.."

А ще я згадував, як тоді намагався врятувати "Юриста", як йому говорив: "Тримайся я тобі допоможу…" Як благав: "Потерпи…"

А тепер ось несу його тіло, яке стало легким, мов пір’їна... І прошу прощення не за те, що бракувало сил, а за те, що так пізно...

Тієї ж ночі я написав пісню "Туман", яку присвятив доброму побратимові, відданому Вітчизні бійцю Гасюку Віталію на позивний "Юрист".


МТЛБ в якій загинув Віталій

Місце поховання: м. Баранівка, Житомирська область.

Орден За мужність III ступеня

Указом Президента України № 9/2016 від 16 січня 2016 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).

Эти цветы возлагаю Герою! Герою, отдавшему жизнь за великий подвиг во имя Украиснкой земли! За детей, родных, за свободу и лучшее будущее! Каждый Герой оставляет нам свой молчаливый наказ! Лицо, глаза, улыбка и очень живой взгляд излучает тепло и надежду... Что все это не зря! "Слава Героям!" - Не просто слова... Слова омытые кровью, потом, землей, страданиями, слезами, смехом детей и светлыми днями, радостью и верой в лучшее! Память о тех, кого нет с нами, теперь будет вечной! Бессмертие - это тоже жизнь! В наших сердцах, мыслях, словах... Я низко кланяюсь тебе, Герой! Покойся с миром! Твой подвиг никогда не будет забыт! Ты навсегда живой! Вечная Слава Героям!
Светлана НОЗАДЗЕ, Россия