|
Обставини загибелі: Помер 19 грудня 2014 р. від отриманих в зоні АТО поранень, після двох операцій та
лікування.
Місце поховання: с. Таужне, Гайворонський район, Кіровоградська область (фото надгробку:  ).
Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 5, ряд 2, місце 21. 
Указом Президента України № 76/2016 від 1 березня 2016 року, "за особисту мужність і високий
професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений
орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
 |
|
 |
| від батьків |
від сестри Наталії та її сім`ї
| від Наталії |
 |
2 роки минули з дня смерті, а змусити себе повірити неможливо!
Світла пам'ять
від Ігоря, Світлани, Олександа та Діани | 
Закінчивши педагогічний університет працював учителем фізвиховання у селі Тополі, а в загальноосвітній школі І-ІІІ ст. с. Таужне викладав предмет
"Захист Вітчизни". Саме ці слова стали для нього життєвим орієнтиром. В ім'я світлого майбутнього Батьківщини він був на київському Майдані під
час революції Гідності, а в травні 2014 року добровольцем пішов на захист цілісності України. Служив у 34-му Кіровоградському батальйоні
територіальної оборони. Пройшов не одну гарячу точку Донбасу. Був серйозно поранений. Лікувався у шпиталях Харкова і Одеси. Переніс дві операції.
Проходив курс реабілітації удома. Збирався продовжити військову службу. Брав участь у волонтерській роботі. Коли волонтери пакували зібрані речі
для відправки в АТО, Ярослав приніс свого бронежилета. "Поки я на лікарняному, він лежить без діла, а там може комусь збереже життя. Мені ж потім
дадуть іншого", - говорив він. Але повернутися в зону проведення АТО йому не судилось.
|
