|
Обставини загибелі: Ранком 29-го серпня 2014 р., під час виходу т.зв. Зеленим
коридором з Іловайського котла, їхав у кузові білої ГАЗЕЛі у складі автоколони батальйону
"Донбас" по дорозі з с. Многопілля до с. Червоносільське. Під час обстрілу колони з кулеметів дістав важке поранення та випав з машини.
Пізніше був підібраний побратимами та перенесений до с. Червоносільське. Помер від поранень надвечір 30 серпня. Тіло було кинуто росіянами на
полі неподалік від населеного пункту Кутейнікове, де ночували полонені бійці батальйону "Донбас". 2-го вересня тіло Гора разом з тілами 87
інших загиблих у т.зв. Іловайському котлі було привезено до запорізького моргу. Тимчасово похований на цвинтарі м. Запоріжжя, як невпізнаний
герой. Був упізнаний за тестами ДНК та перепохований 19 березня 2015 р.
Військова операція: Бої за м. Іловайськ.
Місце поховання: м. Суми, Центральне кладовище, Алея поховань Почесних громадян (фото надгробку:  ).
Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 4, ряд 3, місце 9. 
Указом Президента України № 365/2015 від 27 червня 2015 року, "за особисту мужність і високий
професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений
орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Нагороджений "Іловайським Хрестом" (посмертно).
 |
Сьогодні в Україні чорний день…
В домівках у героїв ллються сльози,
Та повернути їх ніхто не в змозі –
Сьогодні в Україні чорний день.
Помолимось усі за їхні душі.
Поставимо в церквах за них свічки;
Чоловіки, батьки, сини та друзі –
За рідну землю в небі полягли.
А завтра буде помста по заслузі!
За кожну краплю материнської сльози,
За дикий біль, що розриває душу,
За кожну цятку української землі...
Дорош Н.В.
від побратимів Тараскіна, Тополя, Молчуна, Бархана, Гайдамаки |
|
