Грицай Антон Юрійович («Сіф»)

Грицай Антон Юрійович

Дата та місце народження: 7 травня 1987 р., м. Полтава.

Дата та місце загибелі: 15 лютого 2015 р., с. Широкине, Волноваський район, Донецька область.

Звання: Лейтенант.

Посада: Заступник командира артилерійського дивізіону з озброєння.

Підрозділ: Окремий загін спеціального призначення "Азов", Східне ОТО НГУ.

Обставини загибелі: Загинув 15 лютого 2015 р. у бою з російськими збройними формуванням в районі села Широкине (Новоазовський район Донецька область).

Місце поховання: м. Полтава, центральне міське кладовище, Алея Героїв (фото пам'ятника, 49°33'21.0"N 34°30'58.4"E).

Орден За мужність III ступеня

Указом Президента України № 176/2015 від 25 березня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Нагороджений медаллю УПЦ КП «За жертовність і любов до України» (посмертно).

Рішенням Полтавської обласної ради нагороджений відзнакою "За вірність народу України" І ступеня (посмертно).

Закінчив історичний факультет Полтавського національного педагогічного університету ім. Володимира Короленка. Був активним учасником неформального руху вболівальників полтавського футбольного клубу «Ворскла» (входив до ультрас-угруповання COGE). Брав участь у подіях Революції Гідності у складі Полтавської Самооборони. Був одним з авторів графіті-меморіалу Небесній Сотні, що неподалік Полтавської державної аграрної академії. У вересні 2014 р. добровільно вступив на службу до полку патрульної служби міліції особливого призначення "Азов" ГУ МВС у Київській області (з листопада 2014-го - окремий загін спеціального призначення "Азов" Південного оперативно-теріторіального об’єднання Національної гвардії України). Відспівували воїна 18 лютого у Свято-Успенському соборі.

Ю. Логвиненко, журналіст ОДТРК "Лтава": "Для нього головним було, щоб мама ніколи не плакала ... Він не встиг створити сім'ю і збудувати будинок у лісі під Полтавою, де так любив гуляти з коханою Ксюшею та вірними товаришами. Патріот, відмінний боєць і організатор, знав і шанував історію рідного краю, фанат улюбленої України і "Ворскли", чесний і доброзичливий, відкритий і ініціативний, прямий і веселий, стильний і красивий хлопець. 7 травня йому б виповнилося 28 років. Боєць полку "Азов". Загинув наступного дня після Дня закоханих 2015 року. Він назавжди залишиться закоханим у рідну землю і вболіватиме за неї і оберігатиме близьких. Уже з небес. Антон "Сіф" Грицай, спасибі Тобі за все! Світла Твоїй душі, друже!"

Пам’ять Антона було вшановано хвилиною мовчання на його улюбленому стадіоні 8 березня 2015 р., під час матчу 16-го туру Чемпіонату України з футболу. Того дня гравці ФК "Ворскла" вийшли на поле у чорних футболках з написом "Антон "Сіф" Грицай", а його товариши розгорнули на трибуні банер із портретом Антона.

Арменд Далкку, захисник і капітан ФК "Ворскла": "Це був дуже неприємний момент, коли нам сказали, що він загинув, і на честь його пам’яті ми зробили такий невеличкий крок, щоб підтримати його родину - вдягнули ці футболки. Я цю футболку зберегу назавжди..."

Євген Ткачук, захисник ФК "Ворскла": "Ми вважали своїм обовязком це зробити, оскільки це один із уболівальників-"ультрас", які всією душею і серцем уболівав за наш клуб. Ми цінуємо таких людей і не могли цього не зробити..."

15 серпня 2015 р. на будівлі Полтавського національного педагогічного університету було урочисто відкрито меморіальну дошку на честь Антона.

Того ж дня у селищі Крутий Берег, на стадіоні «Лтава» було проведено фан-турнір памяті Антона Грицая, у якому взяли участь 16 команд, які представляли навколофутбольні спільноти ФК «Ворскла», «Полтава», «Шахтар», «Чорноморець», а також підрозділ НГУ «Азов».