Денщиков Андрій Анатолійович

Денщиков Андрій Анатолійович

Дата та місце народження: 8 березня 1985 р., м. Запоріжжя.

Дата та місце загибелі: 29 серпня 2014 р., с. Осикове, Старобешівський район, Донецька область.

Звання: Солдат.

Посада: Номер обслуги-радіотелефоніст.

Підрозділ: 93-я окрема механізована бригада.

Обставини загибелі: Входив до складу розрахунку зенітної установки, облаштованої у кузові вантажівки ЗІЛ-131. Загинув 29-го серпня 2014 р під час виходу з Іловайського котла т.зв. «Зеленим коридором» на дорозі поміж с. Кутєйніково та Осиково. Стояв біля зенітки та був застрелений снайпером. Незабаром машина була підбита і ті, хто їхали на ній, пересіли на іншу. В машині залишились тіла А. А. Денщикова та С. В. Калініна. 31-го серпня ця машина була підірвана сепаратистами разом з тілами загиблих. 3-го вересня рештки Денщикова А.А. разом з тілами 96 інших загиблих у т.зв. Іловайському котлі були привезені до дніпропетровського моргу. 16-го жовтня 2014 р. тимчасово похований на Краснопільському цвинтарі м. Дніпропетровська, як невпізнаний герой. Був упізнаний за тестами ДНК.

Військова операція: Бої за м. Іловайськ.

Місце поховання: м. Запоріжжя, Леванівське кладовище.

Орден За мужність III ступеня

Указом Президента України № 9/2016 від 16 січня 2016 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Нагороджений "Іловайським Хрестом" (посмертно).

від Володимира Чайкіна від мами


Сергій Калінін та Андрій Денщиков, зенітно-ракетний взвод.

18 травня, у Запоріжжі встановили дошку з іменами полеглих військовослужбовців 93ОМБр ЗСУ на одному з будинків, що розташований на вулиці, названій на честь підрозділу – «Героїв 93-ї бригади».


Для збільшення фотографії натисніть на неї!