Доценко Анатолій Ігорович ("Кент")

Доценко Анатолій Ігорович

Дата та місце народження: 11 січня 1982 р., м. Арциз, Одеська область.

Дата та місце загибелі: 20 січня 2015 р., Донецький аеропорт.

Звання: Солдат.

Посада: Розвідник.

Підрозділ: 81-а окрема аеромобільна бригада (окрема розвідувальна рота).

Обставини загибелі: Зник безвісти 20 січня 2015 р. під час бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту Донецька. Впізнаний за експертизою ДНК. Разом з Анатолієм загинули солдат І. Євдокименко, солдат А. Миронюк, солдат В. Мельник та молодший сержант С. Зулінський.

Сімейний стан: Залишилась мати, дружина та донька.

Місце поховання: м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, Центральне кладовище, Алея Слави (фото пам'ятника).

Орден За мужність III ступеня

Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

20 січня 2016 р. нагороджений медаллю УПЦ КП «За жертовність і любов до України» (посмертно).

Нагороджений відзнакою м. Кривий Ріг "За Заслуги перед містом" 3 ст. (посмертно).

від доньки Вікторіі та дружини Юліі від друга Ільї


Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Анатолію Доценко присвячується

Прочитай, товаришу, ці скорботні рядки,
Хай течуть сльози в вологі платки.
І в дні багатства, і в роки нужди
Ми будемо пам'ятати тебе назавжди.

Нехай припиняться співи і все замовкне навкруг,
Ми сумуємо, що пішов з життя наш друг.
За покликом серця пішов боронити країну,
Ти загинув, як герой, захищаючи Батьківщину.

Тож Царство Небесне тобі і нехай земля буде пухом,
Спасибі велике, що не впав ти духом.
Боягузів в Рай не пускають,
Прощай наш друже: ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!
Олександр Росколій

Юлія, дружина: "Был активным участником Революции Достоинства. Принимал участие в самые горячие дни. Говорил, что хочет другой новой жизни для своей семьи и дочери. Не мог больше терпеть несправедливость.

После начала войны Анатолий просился на фронт, но его все не призывали. Тогда он взял на работе отпуск и пошел в учебку как доброволец. Когда пришло время ехать на фронт мобилизационные документы не были готовы и начальство вынудило его уволиться. В ноябре 2014 года Анатолий уехал на восток и сразу попал в зону аэропорта. Приезжал ненадолго в отпуск в декабре 2014.

Анатолий погиб в бою с боевиками ДНР в аэропорту Донецка. Долго считался пропавшим без вести. Позже опознан по экспертизе ДНК.