Дощенко Геннадій Леонідович («Дощ»)

Дощенко Геннадій Леонідович

Дата та місце народження: 28 листопада 1965 р., м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область.

Дата та місце загибелі: 17 червня 2015 р., м. Донецьк.

Підрозділ: Добровольчий Український Корпус.

Обставини загибелі: Загинув 17 червня 2015 р. у бою під Донецьком від кулі снайпера, прикривши собою бойового товариша.

Місце поховання: м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область (фото пам'ятника № 1, № 2).

1 жовтня 2015 р. нагороджений нагрудним знаком "Гідність та Честь" (посмертно).

Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).

від мами від Андрія Музики
Сьогодні півроку, як не стало Гени, і все ніяк не хочеться повірити, що його нема поруч зі мною. Залишились спогади та фото, якими я буду дорожить вічно. Біль не минає. Минають лиш роки...
Світлана Дощенко
Ти чуєш, Дощ, як плаче твоя ненька
За воїном, який життя поклав?!
Омив ти кров'ю і поліг, рідненький,
Покійся з миром, любий старший брат.
Ти чуєш Дощ, як плаче твоя мила,
Як сердце виривається з грудей?!
Злий чорний ворон обірвав їй крила
І сяйво сонечка загасло в той же день.
Ти бачиш Дощ, як син втрача свідомість
Від болю втрати що тебе нема?!
І як малий онук, не вірячи, натомість,
Гука "дідуля!", дивлячись в пітьма.
Ти бачиш, Дощ, як тужать твої друзі,
Як сильні хлопці змахують сльозу?
Ти був одним таким: веселим, добрим, мужнім,
Герой і лідер завжди по життю.
Ти чуєш, Дощ?..ти чуєш дядя Гена?
Ти не помер, ти завжди поруч, тут!
Навіки в сердці, у думках щоденно
Слава тобі у вічному життю!

З любов'ю, Катя...
Щось давно дощу не має. Сохне листячко й трава.
Мабуть дощик забуває. Що прийти йому пора.
Де той дощик забарився – що, не хоче працювать?
Мабуть в лісі заблудився. Ми підем його шукать.
Та шукати дощ не треба – ось і сам уже іде.
Почорніло синє небо – а чи дощик нас найде?
Дощик сам відкриє фіртку – хто казав нема дощу?
Він постукає в кватирку – ні, в кімнатку не пущу!
Ходить дощик біля хатки, миє шибки на вікні.
Потім нам полиє грядки і розтане вдалині!
Кожний дощик буде нагадувати нам про Тебе, брате Дощ!

Отець Юрій Ільків.

Геннадій народився 28 листопада 1965 року. Навчався в Криворізькій загальноосвітній школі №48. Після чого отримав вищу освіту в приватному навчальному закладі «Інститут ділового адміністрування».


Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Був приватним підприємцем і з 2010 по 2012 рік працював виконавчим директором приватного навчального закладу «Інститут ділового адміністрування». Депутат Тернівської районної у місті ради V скликання.


Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Olena Bondarenko: Дощ був для мене прикладом. Врівноважений, розумний, начитаний, він постійно вчився. Маючи свій вік - тримав добру спортивну форму. Знаючи свою ваду, вперто тренувався. І був серед найкращих. Якось ми розмовляли, чому тепер мусимо бути зі зброєю, і Дощ сказав: "Я не хочу цю війну залишити дітям. Краще ми, ніж вони". Дощ був вмілим і досвідченим. Обстріляним. Витривалим. Ніколи не забуду, як на полігоні Француз шепнув мені поміж іншого: "Ти відстрілялася на рівні Доща". Кращого компліменту я не мала ніколи! У Дощі я бачила себе. Такою, якою хотіла б бути. І коли щось не вдавалось, згадувала його. А сьогодні, як написала Ксеня, Дощ потиснув Богу руку. Мені здається, Бог мав би її поцілувати. Дощ прикрив собою друга. Забрав собі не свою кулю. Я дихаю через раз. Це дуже боляче. Ненависть у мені бореться з розпачем. Постріл із 140 метрів. Ворог підлазить так близько, бо арта мовчить. Арта мовчить, бо перемир'я, звісно. Перемир'я залите кров'ю, бо в нас президент не Перший - а торгаш і брехло. І в нього наступні розклАди, торги й вибори. За рік президентства Порошенка єдину країну вміло розкололи на війну - "там", і мирне життя "тут". Погляньте навколо - більшості це пасує. Можна дати відкупного "туди" і виправдовуватися, чому треба втішатися життям "тут". До статистики смертей усі звикли і змирились, що все це закінчиться нескоро. Але аби "там", "конфлікт на Донбасі", еге ж. Прагнути до миру через перемогу - це справа божевільних добровольців. Тут - гра престолів. А між двома світами у болючій розтяжці волонтери... Та нема ніякого "там" і "тут", є війна в Україні... Мені завжди здавалося, що коли вилітає відстріляний набій, на його місце у ствол має зайти інший. Щоб вести по ворогу безперервний вогонь.

Дощ відстрілявся. Хто зайде замість нього?


Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Ірина Корольова: "Я просто волонтер. Бачила Доща лише раз у житті, хвилин 40. Ми приїхали у Піски, треба було передати посилочку Маккартні з Харкова. Ми з водіем дуже замерзли, тож Маккартні запросив нас до себе у будиночок на чай. Він познайомив нас з головним - другом Дощем. У будиночку було дуже чисто, хлопці сказали, що вони пообіцяли хазяїну дивитись за помешканням і підтримувати усе у порядку. Дуже душевна, дружня атмосфера там була. Говорили про виховання молоді в новій вільній України. Все було так по-домашньому. Хлопці кажуть: "Та це все друже Дощ! Він як добрий батько!" Я подумала: "Слава Богу, що друже дивиться за тими, по-суті, ще дітьми! Він сможе іх навчити бути справжніми чоловіками і порядними людьми!" Брат Маккартні написав мені у ФБ, що Доща більше немає. Не можу повірити..."

Ольга Годованець: ... на кухні в домі Барса Дощ, коли приїхав, сказав: панове, допивайте чай і, прохання: на кілька годин сюди не заходьте. через кілька годин кухня в домі Барса, де побратими у Пісках переважно снідали-обідали-вечеряли, сяяла чистотою, пахла свіжістю, блищала зручністю і дзвеніла порядком, і всі волонтерські дари - коробки і контейнери з печивом, пирогами, вітамінними сумішами etc. акуратно стояли і з них зручно було смакувати їх вмістом, не роблячи гармидеру і не добавляючи бруду в січневі краски війни.

...на заході цього червненового дня... пряме влучання у голову... куля снайпера. мовчазний, мудрий і щиросердний Гєна Дощенко з Кривого Рогу, ДУК ПС.

...друже Дощ, Чистого тобі Шляху і Порядних Душ поряд!!!


Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Иляна Вискалина: Виливаю на площину ФБ трохи власної душі і роздумів на тему кохання вічного і земного. Скоріш за все ідеалізую, але записую зі слів дружини загиблого Героя російсько-української війни, або війни ангелів і сатани. Він переповнений життям з твердим бажанням захистити рідний дім, Батьківщину, і власну сім'ю йде добровольцем на фронт. Спортсмен, веде активний і здоровий образ життя - холодне обливання, ранковий біг, правильне харчування. Палко кохає свою другу половинку. Вона наче створена бути дружиною, тендітна, ніжна, сильна, хазяєчка, жінка, що покликана дарувати тепло і любов чоловікові. І в один день в якусь хвилину їхні обійми розриває куля, війна, сатана. Вона щаслива в спогадах і нещасна у реальності, втративши землю під ногами залишається жити. Він опікувався нею, як за дитиною, забезпечував, оберігав, переживав, зустрічав, дзвонив, навіть коли вона йшла від своєї подружки з сусіднього під.їзда. Збирав у полі квіти і дарував їй, ховав записки у речах, у книгах з освідченням у коханні, дві із яких вона знайшла вже після його смерті. Остання з них: "Сонечко, кохаю тебе". Він навіть зараз, вже будучи з Богом, піклується про неї, про її здоров'я. Можливо не все було так солодко, як я описала, та все ж роблю висновок, що кохання є, що велике благословення має той хто його пережив. Воно було коротке? Але воно було і є, і то велике щастя. Мрія багатьох і багатьох так і не здійсненна. Світланко, ти дійсно благословенна Господом тією любов'ю, яку маєш в серці. Твій чоловік Герой і не тільки нашого часу, а й наступних поколінь. Я дуже рада, що мої діти, діти Украіни, будуть вивчати справжню новітню історію Украіни з іменами Героів минулого і сьогодення. А на обкладинці буде фотографія Геннадія Дощенка та ще двох Воїнів Світла. Вибачайте в кого забрала час на читання, я не майстер пера, але так хочеться, щоб знали люди ціну здобуття Свободи України. В першу чергу пишу це собі, щоб коли я стикаюсь з реальністю, брехнею, несправедливістю - не спіткалась, не падала, а дивлячись на подвиги наших рідних, черпала в них сили, і щоб йшла далі, не зраджуючи всіх вільномислячих і віруючих в краще майбутнє для Украіни людей.

Богдан Данді: Брате! Ти в наших серцях і думках залишишся назавжди, ми продовжимо справу за котру Ти змагався! Спи наш любий побратиме, Господь до себе кличе найкращих!


Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Іван Ясній – один з режисерів «Добровольці божої чоти»: Запис загиблого… Геннадій Дощенко
Про 2014 рік. А я дуже вдячний 2014 р. попри Небесну сотню , війну в Україні. У мене таке враження що всі попередні роки прожив тільки для того щоб пережити цей рік. В мої 49 років я знов відчув жадобу до життя, розуміння того що робиш що треба робить і що треба обов'язково зробить. У мене з'явилось скільки вірних , перевірених друзів що ....... У цивільному житті така якість друзів, коли час дружби рахується роками, а тут іноді достатньо однієї хвилини. Я зрозумів що країну особисто я можу змінити,що влада це не тільки зажрані впевнені хами а ще й сцикливі виблядки .що влада це не боги, а просто наші найманці, котрих треба поправляти і ганяти.І ще багато чого. Дуже прикро що це все дійшло як до жирафа, але ж дійшло!!! Тому я дуже вдячний 2014 року.

Да і головне дуже вдячний моєму сонечку, моєй дружині це її підтримка зробила мене таким як є, а я собою зараз задоволений Прощавай старий рік , привіт Новий рік (відчуваю буде той іще рік ).


Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Борис Дошенко: Остані години житя. Готувався привітати дружину з днем народження. Ти навіки в нашій пам'яті. Пишаюсь тобою, спи спокійно, братику...


Для збільшення фотографії натисніть на неї!