Дятлов Сергій Володимирович («СВД»)

Дятлов Сергій Володимирович

Дата та місце народження: 22 листопада 1974 р., м. Маріуполь, Донецька область.

Дата та місце загибелі: 29 серпня 2014 р., с. Червоносільське, Амвросіївський район, Донецька область.

Звання: Солдат резерву.

Посада: Стрілець.

Підрозділ: 2-й батальйон спеціального призначення НГУ "Донбас".

Обставини загибелі: Вранці 29 серпня 2014 р., під час виходу т.зв. Зеленим коридором з Іловайського котла, їхав у кузові броньованої вантажівки КАМАЗ у складі автоколони батальйону "Донбас" по дорозі з с. Многопілля до с. Червоносільського. Коли КАМАЗ вже в`їзджав до с. Червоносільського, по ньому вистрілів російський танк. Кабіну вантажівки розірвало, а потім здетонував боєкомплект у кузові. Загинув у КАМАЗі разом з Стафом, ВДВ, Контрою, Рухою, Кавказом, Русом та Лисим. Упізнаний за результатами експертизи ДНК.

Військова операція: Бої за м. Іловайськ.

Сімейний стан: Залишились дружина, два сини (молодший син народився за 8 місяців після загибелі батька) та донька від першого шлюба.

Місце поховання: м. Дніпро, Краснопільське кладовище, участок № 79 (фото надгробку: , 48°25'17.0"N 34°57'13.0"E).

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 3, ряд 7, місце 26.

Орден За мужність III ступеня

Указом Президента України № 371/2021 від 18 серпня 2021 року, "за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Нагороджений "Іловайським Хрестом" (посмертно).

Сьогодні в Україні чорний день…
В домівках у героїв ллються сльози,
Та повернути їх ніхто не в змозі –
Сьогодні в Україні чорний день.
Помолимось усі за їхні душі.
Поставимо в церквах за них свічки;
Чоловіки, батьки, сини та друзі –
За рідну землю в небі полягли.
А завтра буде помста по заслузі!
За кожну краплю материнської сльози,
За дикий біль, що розриває душу,
За кожну цятку української землі...
Дорош Н.В.

від побратимів Тараскіна, Тополя, Молчуна, Бархана, Гайдамаки
Кордони не спинять польоту могутнього слова
Хто серцем могутній ні куля ні шабля не вб’є
За нас Батьківщина і рідна нескорена мова
Не треба чужого але й не відпустим своє.

За рідну домівку поклали життя вірні діти,
герої, що завжди залишаться в наших серцях,
за землю, за матір зробили, що мали зробити,
герої не гинуть, герої живуть у піснях.

від Сергія
від Олени