Нагороджений медаллю ВГО "Країна" "За визволення Слов'янська" (посмертно).

Після закінчення середньої школи пройшов строкову військову службу у підрозділі Прикордонних військ України, дислокованому у м. Іллічівську Одеської області. 2001 р. закінчив Переяслав-Хмельницький державний педагогічний інститут імені Г. С. Сковороди, працював у столичних школах вчителем української мови та літератури. Активно займався спортом–фітнесом, плаванням, футболом, а також альпінізмом – разом із товаришами підкорив найвищі вершини Кавказу, Ельбрус та Казбек.

З початком подій Революції Гідності став до лав громадських активістів, а згодом у числі перших добровольців уклав контракт про проходження служби у військовому резерві Національної гвардії України. Став першим резервістом НГУ, що поліг у бою.

Дружина, Ружана Кириленко: "Зі Стасом я познайомилася в окружній комісії на минулих парламентських виборах. Ми були головами виборчих комісій на дільницях у Києві. Весь цей час Стас був поруч зі мною – допомагав охороняти бюлетені, чергувати на дільниці. Жили з моїми батьками в селі Петровське. Вам не передати, як він радів, коли шість місяців тому у нас народився син Філат. Ім’я дитині дала я, воно мені приснилося. У Стаса було велике і добре серце. Він не мав ворогів, допомагав, чим тільки міг, як-то кажуть, і старому, і малому. Пішов не попрощавшись, востаннє я з ним спілкувалася телефоном напередодні цієї злощасної трагедії. Слізно просила його повернутися додому. Та він заборонив мені плакати і сказав, що не відчуває небезпеки. Хоча голос у нього був стурбований. Казав: «Я не можу залишити своїх товаришів, аби в них не впав бойовий дух». Ось так, під кулі снайперів на Інститутській не потрапив, а від гранати терористів утекти не зміг. Я дуже щаслива, що жила з таким мужнім чоловіком, як Станіслав. Жалкую, що зовсім мало…".

Близький друг, начальник відділу фізичної культури та спорту Бориспільської районної державної адміністрації Микола Каськів: "У Станіславові гармонійно поєднувалися найкращі людські риси. Він був скромним, уважним чоловіком, який мав надзвичайно велику силу духу. Це та людина, з якої потрібно брати приклад. Будучи в горах, Станіслав перший помічав те, що не могли помітити інші альпіністи. Він був сучасним філософом. Свій шлях Станіслав Зінчик обрав свідомо...".

11 жовтня 2019 року у Дарницькому районі м.Києва, на фасаді гімназії №261 відкрили меморіальну дошку на честь Станіслава Михайловича Зінчика.

У Гайшинському НВО «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів — ДНЗ» Переяслав-Хмельницького району Київської області встановлено меморіальні дошки на честь Станіслава Зінчика та Олега Доги.