Зінчик Станіслав Михайлович

Після закінчення середньої школи пройшов строкову військову службу у підрозділі прикордонних військ України, дислокованому в м. Іллічівськ Одеської області. У 2001 р. закінчив Переяслав-Хмельницький державний педагогічний інститут імені Г. С. Сковороди, працював у столичних школах учителем української мови та літератури. Активно займався спортом: фітнесом, плаванням, футболом, а також альпінізмом — разом із товаришами підкорив найвищі вершини Кавказу, Ельбрус та Казбек. Із початком Революції гідності став до лав громадських активістів, а згодом серед перших добровольців уклав контракт про проходження служби у військовому резерві Національної гвардії України. Став першим резервістом НГУ, який поліг у бою. Дружина Ружана Кириленко: «Зі Стасом я познайомилася в окружній комісії на минулих парламентських виборах. Ми були головами виборчих комісій на дільницях у Києві. Весь цей час Стас був поруч зі мною — допомагав охороняти бюлетені, чергувати на дільниці. Жили з моїми батьками в с. Петровське. Вам не передати, як він радів, коли 6 місяців тому в нас народився син Філат. Ім'я дитині дала я, воно мені наснилося. У Стаса було велике і добре серце. Він не мав ворогів, допомагав, чим тільки міг, як кажуть, і старому, і малому. Пішов, не попрощавшись. Востаннє я з ним спілкувалася по телефону напередодні цієї злощасної трагедії. Слізно просила його повернутися додому. Та він заборонив мені плакати і сказав, що не відчуває небезпеки. Хоча голос у нього був стурбований. Казав: «Я не можу залишити своїх товаришів, аби в них не зник бойовий дух». Ось так, під кулі снайперів на Інститутській не потрапив, а від гранати терористів утекти не зміг. Я дуже щаслива, що жила з таким мужнім чоловіком, як Станіслав. Жалкую, що зовсім мало…». Близький друг, начальник відділу фізичної культури та спорту Бориспільської районної державної адміністрації Микола Каськів: «У Станіславові гармонійно поєднувалися найкращі людські риси. Він був скромним, уважним чоловіком, який мав надзвичайно велику силу духу. Це та людина, з якої потрібно брати приклад. Будучи в горах, Станіслав перший помічав те, що не могли помітити інші альпіністи. Він був сучасним філософом. Свій шлях Станіслав Зінчик обрав свідомо…».