Logo site

Іван Іванович. Зубков (Краб)

1 листопада 1973 – 20 січня 2015
Хмельницька обл. – Донецька обл.
https://back.memorybook.org.ua/flags/ua.svg
Старший лейтенантСтарший лейтенант
Орден «Золота Зірка»Орден «Золота Зірка»

    • Біографія

      Іван Іванович Зубков народився 1 листопада 1973 р. у м. Деражня Хмельницької області. До 1987 р. навчався в середній школі № 2, у 1991 р. закінчив середню школу № 3 м. Деражня. У 1991 р. вступив до Львівського вищого військово-політичного ордена Червоної Зірки училища. Навчався у роті, що готувала фахівців для Військово-морських сил. Після ліквідації цього підрозділу був переведений до Київського вищого військово-морського училища, яке закінчив у 1995 р. У 1995–1998 рр. проходив службу в 19-й ракетній Запорізькій Червонопрапорній орденів Суворова та Кутузова дивізії Збройних сил України (нині — 19-та окрема ракетна бригада, в/ч 33874, м. Хмельницький). У 1998 р. звільнений у запас ЗСУ, деякий час працював комерційним директором одного з підприємств Хмельницького, згодом був приватним підприємцем. Взимку 2013–2014 рр. був активним учасником Революції гідності, перебував на столичному Майдані Незалежності. У серпні 2014 р. як доброволець призваний на військову службу за мобілізацією, служив у 90-му окремому аеромобільному батальйоні 95-ї окремої аеромобільної бригади високомобільних десантних військ ЗСУ (з осені 2014 р. — 81-ша окрема аеромобільна бригада ВДВ ЗСУ, в/ч польова пошта В1611, м. Костянтинівка Донецької області). Із листопада 2014 р. брав участь в антитерористичній операції на Сході України. Учасник оборони міжнародного аеропорту «Донецьк». Із 28 грудня 2014 р. перебував удома, в Хмельницькому, у 10-денній відпустці, після завершення якої одразу повернувся в зону проведення АТО. 18 січня 2015 р. брав участь в операції з деблокування підрозділів Збройних сил України, які обороняли Донецький аеропорт. Впевненими діями та вмілим керівництвом підпорядкованим особовим складом забезпечив прорив позицій терористів, що дозволило ввести до нового термінала резервний підрозділ для підкріплення оборони. Під час наступу російсько-терористичних угруповань на аеропорт, в результаті якого їм вдалося закріпитися в деяких його частинах, старший лейтенант Зубков організував контрнаступ та забезпечив відновлення контролю над новим терміналом, організував евакуацію поранених. 19 січня 2015 р. під час боїв за аеропорт дістав поранення в руку, але продовжував керувати обороною нового термінала зі зброєю в руках. 20 січня 2015 р. старший лейтенант Зубков, прикриваючи відхід підрозділу, загинув під завалами унаслідок підриву російсько-терористичними угрупованнями 2-го поверху аеропорту. З того часу вважався зниклим безвісти. Лише у квітні 2015 р. тіло Івана Зубкова було ідентифіковано завдяки експертизі ДНК. 30 квітня 2015 р. похований на кладовищі м. Деражня Хмельницької області.

    • Військова служба

      Старший лейтенант, Заступник командира роти – інструктор з повітряно-десантної підготовки
      90 окремий аеромобільний батальйон (81 аеромобільна бригада)
      • Відзнака «Народний Герой України»Відзнака «Народний Герой України»
      • Орден «Золота Зірка»Орден «Золота Зірка»
      • Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»
      • Медаль «За жертовність і любов до України»Медаль «За жертовність і любов до України»
      • Звання «Почесний громадянин м. Хмельницького»Звання «Почесний громадянин м. Хмельницького»
      Загинув 20 січня 2015 р. у бою під час оборони нового термінала Донецького аеропорту.

    • Місце поховання

      м. Деражня, міське кладовище

    • Фото і відео

    • Україна пам'ятає

    • Спогади

      Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ять

    • Вшанування пам'яті

      • Two days before Easter, Good Friday, Spring was so beautiful then, And the war had been going on in Ukraine for a year, She took away the best sons. And we should rejoice and pray, The rays of the sun warmed so kindly, And the holiday of faith in the miracle of the resurrection Inexorably quickly approached. All around smelled of baking and the holiday, All the curbs were whitewashed, Cats were already warming their whiskers … and people, Happy cleaned everything around. Good Friday, the 15th year, How terrible you were then, And still the soul does not accept the fact, That it was the limit of indolence. Everything around seemed like a mockery! How can the day be beautiful and spring, How can there be a miracle of resurrection, When it has already become certain, It is known that you are not with us. That you do not come, and do not say, I am back, You won't smile and hug everyone, That the phone won't ring again, Because the caller is forever outside the zone. Three months gave us hope, Three months are like a milestone of a whole life. And on the day designated for faith in salvation, We found out for sure that you are gone. War, the airport, streams of blood and tears, Everything changed, life has changed course. And it's a pity about the holiday, which no longer brings happiness - It's a pity that the faith in miracles cannot be returned. But the most pity, in a country, That meets the third spring in war, There are people who believe - it is not theirs, There is no war, it will pass by them
        from the Stasiuk family
      • He became a hero. He was like the sun: bright and hot, He was bubbling with life and inspired others. Military profession and restless character And during his life he became a "cyborg". And August, before that was August. He drove with home for my own to the East. For Ukraine - unbearably sick, That lays its sons in the ground every day. "There are my boys, there are my boys! I am an officer! I cannot be at home. But also these eyes - daughters of my eyes! I go to fight for their fate". There was January, battle, fire - the sky is not visible, A small fragment chilled the soul. And the senior lieutenant held himself with dignity, Because he is twice a "cyborg" - a commander. But could not stand Donetsk airport fell. And with him - defenders. Ivan Ivanovich… Son, where are you? There is no trace. Only fears. Maybe in captivity? I wish I hadn't died… Still alive! We just didn't find it… Father, mother and wife are looking for it Friends are looking for it - not everyone can find it. It's already spring. It blooms with the flower of April. Ivan Zubkov in Derazhn. The people are standing. With bowed heads and tears, the children are nowhere, And our defender lies in the coffin. He, brave, did not know his fate, But he will remain in people's memory. At forty-one. Fearless in battle Although he died, he became a Hero
        Svitlana Lytvyn
      • To Ivan Zubkov. Well, what can I say - words are probably superfluous… Poems are not needed and we will sing. A tear flows in the sad silence, And the pain froze in my throat like a burden. We stood for freedom on the Maidan, We all wanted something better life. Side by side, we seemed invincible - For Ukraine, a bright future! Then the war… I went to the first ranks To protect the peace, to the death of the horde. But the sky fell like hail on those shoulders, The earth was covered with golden dreams… I wanted victory, with a burning soul, And here you are at home… Oh, how the soul hurts! And the sunset behind the bloody border, And a view from the captivity of gray slabs… There are no words. … You know how difficult it is for us… And sorrow will not utter all the words… We have lost a hero, but your children have lost a father. And Ukraine is still alive
        Natalia Mondra
      • from the unified detachment "ZENIT" and the personnel of the combatants of the 96th ZRBr, teams of the Kyiv regional and Brovas branches of the Ukrainian Association of Disabled ATO
      • from Andrii Muzyka
      • Angel

    • Публікації

      Ще не додано