Міхнюк Олег Іванович (Батя, Шина)

Повний кавалер ордена «За мужність». Нагороджений двома орденами Червоної Зірки і медаллю «За відвагу», медаллю «Захиснику Вітчизни». Один із ініціаторів і засновників Української спілки ветеранів Афганістану (УСВА), був заступником голови УСВА з питань медико-соціальної реабілітації ветеранів та військово-патріотичного виховання молоді. З перших днів брав активну участь у Революції гідності, сотник 8-ї «афганської» сотні самооборони Майдану. Володимир Сакун про загибель Олега Міхнюка: «Я останній, хто бачив Олега живим. Це було 20 серпня. Рано-вранці Міхнюк поставив завдання: «Виходимо й займаємо ту висоту, де на нас була зроблена засідка». Сепарів ми не знайшли, але виявили гарно облаштовані позиції, побудовані чітко за статутом, а також коробки з-під російських військових сухпайків. Пішли далі в напрямку Станиці Луганської. Там за допомогою маленького «іграшкового» дрона ми виявили 6 танків. Особисто я шукав висотку, де можна було б спіймати бодай якийсь зв'язок: кортіло зателефонувати додому та сказати рідним, що живий. На одній із висоток справді запрацював телефон: надійшла СМС-ка «Приветствуем в россии». Це було 20 серпня о 15.22. Це повідомлення досі в моїй мобілці — на пам'ять. Ми повернулися до Новосвітлівки, там застали одного бійця — Рижого. Він випросив у Міхнюка трофейну снайперську гвинтівку та зробив просто за нашою хатою 10 пострілів поспіль. Сепари засікли нас і відкрили мінометний вогонь. Одна міна лягла далеченько, друга — ближче, третя — зовсім близько, тим часом Міхнюк почав заганяти всіх у льох. Я забіг останнім, Олег — переді мною. Зачинились, але тут Міхнюк почав мене виштовхувати: «У мене там автомат залишився!». Почав рватися нагору, вискочили, Олег мене відштовхнув. Чую: шалений шелест міни, я відскочив убік за стіну, сильний вибух 120-ки… Коли обстріл скінчився, ми побачили Олега неподалік дерева з автоматом. Розрив стався поруч, рани були несумісні з життям. Ми були такі приголомшені, що, коли відправляли тіло Міхнюка, забули витягнути з його кишені ключі від мікроавтобуса. Так він і залишився в Новосвітлівці».