Киянин. Старший солдат, снайпер-розвідник у складі 81 окремої десантно-штурмової бригади.
Загинув 23 квітня 2016 року під Авдіївкою, виконуючи розвідзавдання.
Олег Андрій Афанас народився 7 жовтня 1991 року в місті Сорока у Молдові. Спочатку з родиною жив у місті Васількеу, пізніше жив і зростав у
рідному домі бабусі у селі Христич.
З дитинства був здібний до навчання, особливо до точних наук. Завжди мав хист та бажання дізнаватись нове, відкривати для себе раніше
непізнані цікаві знання у галузі математики, інформатики. Змалечку був активний, життєрадісний, сумлінний, чуйний, кмітливий, відповідальний,
допомагав батькам та бабусі по хазяйству, мав хорошу фізичну підготовку. Цікавився мотоциклами, автомобілями, комп'ютерами, любив електронну
музику, відпочинок на природі.
У 2002 році разом з мамою і братом переїхав жити у Київ. Тут був зарахований з братом у 12 середню загальноосвітню школу.
У 2009 році вступив до Європейського університету на факультет "Інформаційні системи та комп'ютерні технології".
8 вересня 2014 р. став до лав батальйону УНСО у складі 54 розвідбату. Своє рішення не обговорював з родиною.
Перш ніж стати добровольцем, екіпірував себе за власні ж кошти. Розумів, що в цій справі дрібниць немає.
З 8 вересня 2014 року проходив перші 2 місяці тренувань та навчання на Новоград-Волинському полігоні Житомирської області. У жовтні того ж року
вступає до лав новоствореної на той час 81 окремої аеромобільної десантно-штурмової бригади на посаду снайпера 1-го відділення 2-го взводу
розвідувальної роти. Проходить активну підготовку і вже з 12 січня 2015 року бере безпосередню участь в обороні Донецького аеропорту.
"Він мав збалансовану нервову систему, був снайпером від Бога. У цій справі треба враховувати багато чинників й зберігати спокій, щоби виконати
завдання й не нашкодити собі й своєму підрозділу. Олег був таким. Не пив, не курив. Був дуже обережним, мав тяму і мав "нюх". Був стриманий,
відповідальний, мав аналітичний роздум і золоті руки", - розповідає вітчим Євген Богдан.
Олег підписав контракт до закінчення особливого періоду.
"З нього нічого не можна було добитися. Але якось мені вдалося з'ясувати, де він ходив. Це були такі місця, такі завдання ? що волосся дибки.
Вони тижнями сиділи в тилу ворога, про них навіть забували в штабі. Знищували мінометні розрахунки ворога. У Тельмановому ліквідували терориста
"Чечена" і трьох російських військових. Цю інформацію я дізнавався по крихтах, а то й випадково. Олег ходив по той бік життя - така робота розвідника".
Частину інформацію про операції, в яких брав участь Олег, ми дізнаємося зі службової характеристики:
"За час проходження служби на посаді зарекомендував себе тільки з позитивного боку як грамотний, старанний та дисциплінований солдат.
Зі спеціальної підготовки мав добрі та відмінні оцінки. Постійно працював над вдосконаленням своїх військових знань та підготовки. Добре знав та
виконував вимоги керівних документів. Своєю діяльністю постійно підтримував бойову готовність на високому рівні підпорядкованого підрозділу та надавав
якісну фахову підготовку іншим підрозділам частини.
В районах виконання бойових завдань його групою було облаштовано більше десятка спостережних та вогневих точок, які до цього часу слугують надійною
обороною переднього краю від несподіваних дій противника. Велика кількість мінних та інженерних загороджень було ліквідовано розвідником в ході
обслідування лісових районів в "сірих зонах" на місцях виконання завдань. Завдяки його корегуванню артилерійські підрозділи з легкістю знищили декілька
ворожих опорних пунктів та нанесли непоправимі втрати особовому складу противника. Дві атаки дозорних груп було успішно відбито завдяки вдалим діям під
командуванням старшого солдата в районі Донецького аеропорту.
Постійно залучався до проведення розвідувальних операцій в тилу супротивника. Неодноразово призначався старшим групи. Завдяки високій професійній
підготовці майстерно керував групою в тилу противника, було здобуто багато цінної інформації, проведено заходи щодо боротьби з ДРГ противника".
Навесні 2016-го Олега було направлено в школу снайперів на житомирський полігон. У цей час щовихідних бачився з родиною. Маючий великий військовий
досвід і природні здібності, закінчив школу з відзнакою. Отримав пропозицію залишитися інструктором.
"Але Олег не лишав роботу незакінченою. Повернувся в авдіївську промку щоби підготувати підрозділ до
виведення і підготувати позиції для наступників. Авдіївка дуже "щільна" територія, там часом відстань до сепарів 100 метрів", - розповідає Євген Богдан.
Олег Афанас загинув 23 квітня 2016 року близько 8-ї ранку внаслідок підриву на осколковій протипіхотній міні (МОН-50), встановленої на розтяжці,
прикривши своїм тілом від поранення товаришів. О 14-й годині того ж дня підрозділ Олега вивели із зони бойових дій.
У журбі залишилися батьки, брат та наречена.
Похований на Берковецькому кладовищі у Києві.
Посмертно нагороджений орденом "За мужність" III ступеня.
