|
Обставини загибелі: Помер 7 серпня 2014 р. у військовому шпиталі в результаті важких поранень,
які він отримав поблизу с. Піски Ясинуватського району Донецької області коли УАЗик, яким він керував, потрапив у засідку терористів.
Підполковник М.Ю. Кондратьєв відразу отримав смертельне поранення в голову, інші військовослужбовці – поранення різного ступеня. Максим, незважаючи на важке
поранення намагався від’їхати з місця обстрілу, при цьому декілька разів втрачав свідомість.
Місце поховання: м. Миколаїв, Балабанівське кладовище (фото надгробку:  ).
Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 2, ряд 8, місце 24. 
Указом Президента України № 708/2014 від 8 вересня 2014 р., "за особисту мужність і героїзм,
виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
 |
 |
 |
 |
С того ужасного и страшного события
Не было еще совсем и дня,
Чтоб не заплакали родители,
Чтобы не вспомнили тебя друзья
Вот стоим мы над твоей могилой,
Слезы так и катятся из глаз,
Как и прежде Максик ты родной и милый,
И всегда ты будишь жить в сердцах у нас.
Тишина вокруг, одни лишь птицы
Песней разбивают пустоту,
Двух миров разрушить бы границы,
Чтоб покинуть смог ты эту тьму.
Смотришь с фотографии надгробной
Ясный взгляд, как будто бы живой,
Кажется, услышим мы твой голос,
Тот веселый, добрый и родной.
Теперь мы в гости лишь сюда к тебе приходим,
Вто только не встречаешь здесь нас ты.
И как ни больно, здесь тебя мы не находим,
Лишь фото, крест и свежие цветы.
Печали дрожь пронзает наше тело,
Поверить мы не можем, не хотим...
И сколько бы не проходило время,
Забыть себе тебя мы не дадим.
Уходим мы, скрепя закрылась дверца,
А ты лежать остался навсегда,
От страшной боли сжать наше сердце,
В мгновенье это не нужны слова...
от мамы | |
