|
Обставини загибелі: Помер від ран у ніч на 31 липня 2014 р. Ввечорі 30.07 група
солдатів 30-ї окремої механізованої бригади на двох броньових машинах МТЛБ збилася з дороги та заїхала у розташування супротивника поміж с.
Степанівка та Дмитрівка, Шахтарський район, Донецької області. Одна машина була знищена вогнем ворога, а інша захоплена. Під час обстрілу, за
словами вцілілих військовослужбовців, загинули солдати Шанюк Петро та
Лук`янчук Богдан (обидва досі офіційно вважаються зниклими без вісті). Юрій Амельчаков дістав важкі поранення
та зміг відповсти у поле, звідки дзвонив до своєї частини, аби вислали допомогу. Через ніч та відстуність орієнтирів знайти його не вдалося.
Останній дзвінок від Юрія був о 4-й годині ранку 31 липня. Він уже хрипів та ледь говорив. Героя було випадково знайдено лише наприкінці 2014 р.
та доставлено до моргу м. Шахтарськ. 23 грудня 2014 р. тіло загиблого було передано українській стороні, після чого почався майже 8-місячний процес
ідентифікації.
Сімейний стан: Залишились дружина та двоє дітей.
Місце поховання: м. Житомир, Смолянське військове кладовище (фото надгробку:  ).
Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 2, ряд 2, місце 15. 
Указом Президента України № 9/2016 від 16 січня 2016 року, "за особисту мужність і високий
професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений
орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).
 |
 |
| від дружини та дітей |
от семьи погибшего Юрия Макарчука | |
