|
Обставини загибелі: Загинув 14 липня 2014 р. під час переміщення в колоні в
районі с. Черемшине Луганської області, пострілом ПТРК уражено САУ 2С1. Разом з Ігорем загинув
солдат О. Абрамчук, а пізніше від отриманих в цьому бою поранень помер
солдат І. Трохимчук.
Сімейний стан: Залишились батьки та дружина.
Місце поховання: с. Грибовиця, Іваничівський район, Волинська область.
Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 1, ряд 6, місце 31. 
Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року, "за особисту мужність і високий
професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений
орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
 |
 |
Для вас я завжди лишусь молодим,
Бо житиму в короткім слові «Пам'ять…»
Пройде війна, розвіється цей дим,
Але мене фізично вже не буде з вами…
Я буду там, де небо синє починається,
Я буду там, де сонце вдень, де уночі зоря…
Усе… усе на світі швидко забувається,
Та я живу допоки хтось про мене пам’ята…
Допоки хтось за мене в церкві молиться,
Допоки свічку ставить хтось за упокій,
Допоки хтось згадає мене добрим словом,
Лише до того часу буду вічно я живий…
Для вас усіх я завжди лишусь молодим!
Зостанусь я в короткім слові «Пам'ять…»
Пройде війна, розвіється цей чорний дим…
Та знайте, що душа моя назавжди тут із вами!
Кантор Сергій |
 |
|
Тебе я не побачу
Як важко, що тебе я не побачу
Ні завтра, ні сьогодні,а ні через рік
І вже сьогодні все тобі пробачу
Все сказане й несказане за вік.
Як важко, що твої руки не обіймуть,
А інших і не треба вже мені
І дні минають, тижні линуть
Але я знаю ..не відчую я тебе...
І погляд милий більше не зігріє,
І голос рідний теплим словом не назве.
Без тебе і душа моя не мріє,
Без тебе моє серце не живе,
Волосся неслухнянне хто поправить?
Подушка та, що поруч знов пуста.
І досі важко Любий не проходить
І туга за тобою не пуска...
Я знаю й відчуваю кожен крок,
Що ти з небес мене благословляєш,
Підтримуєш і додаєш думок,
І я молюся Господу Святому
Щоб мир і спокій він послав мені.
Дружина | 
Народився Ігор 11 січня 1987 року в селі Грибовиця Іваничівського району. Навчався майбутній воїн у місцевій школі, після закінчення школи здобув освіту
підземного електрослюсара у Нововолинському вищому професійному училищі. З 2006 по 2007 рр. служив у повітряно-десантних військах України. Після служби
працював підземним електросюсаром на Нововолинській шахті №5. Одружившись у 2011 р. проживав з дружиною у місті Нововолинську та працював на заводі
«Кроноспан УА» оператором автоматичних та напівавтоматичних верстатів та установок. Захоплювався риболовлею. Ігор був люблячим чоловіком, добрим сином,
хорошим братом та щирим другом.
8 квітня 2014 р. призваний до Збройних Сил України за мобілізацією, служив у 51-ї механізованій бригаді. Разом із іншими бійцями бригади брав участь у
відсічі збройній агресії Росії.
14 липня 2014 року у Свердловському районі Луганської області підрозділ бригади прийняв бій з терористичними угруповуваннями. Бій відбувся вночі,
військовики бригади дали гідну відсіч терористам. Після завершення бою почали відхід із Черемшиного, але терористи пострілом ПТРК уразили САУ 2С1.
Тоді загинуло троє українських військових, у тому числі Ігор Кантор. Ігор не встиг скористуватися бронежилетом, який йому купили, але не встигли
передати односельці. Похований Ігор Кантор на кладовищі у рідному селі Грибовиця.
Рішенням 37 сесії Іваничівської районної ради від 2 квітня 2015 року Грибовицькій ЗОШ І-ІІ ступенів присвоєно ім’я Ігоря Кантора.
|
