Колодяжний Олександр Леонідович («Кол»)

Колодяжний Олександр Леонідович

Дата та місце народження: 1 січня 1974 р., м. Жовті Води, Дніпропетровська область.

Дата та місце загибелі: 11 липня 2019 р. (помер від поранень).

Звання: Старший сержант.

Посада: Заступник командира взводу.

Підрозділ: 74-й окремий розвідувальний батальйон.

Обставини загибелі: Перебуваючи у групі прикриття під час спецоперації СБУ з переправлення з окупованої території одного зі співучасників збиття у 2014 році малайзійського лайнера «Боїнг-777», 27 червня 2019 р. підірвався на міні в районі КПВВ «Мар’їнка» (Донецька область). У вкрай важкому стані був доставлений до Харківського, а далі – до Центрального військового клінічного центру в Києві. Два тижні лікарі боролися за життя Олександра, який не приходив до тями, та вранці 11 липня 2019 р. його серце зупинилося.

Сімейний стан: Залишились мати та син.

Місце поховання: м. Дніпро, Краснопільське кладовище.

Медаль Захиснику Вітчизни

Указом Президента України № 597/2015 від 21 жовтня 2015 року, "за мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни».

Орден За мужність III ступеня

Указом Президента України № 538/2016 від 2 грудня 2016 року, "за особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені під час виконання військового обов’язку, та з нагоди Дня Збройних Сил України", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.

Народний Герой України

Указом № 26 від 16 грудня 2017 р. нагороджений відзнакою "Народний Герой України".

Пишаюсь мужністю та стійкістю нашего Героя! Сумую, що пішов у небесне військо! Вічна пам'ять!
від Оксани

Мобілізований у липні 2014 року як доброволець. Брав участь у боях, обороняючи Широкіне, Славне, Піски та Донецький аеропорт (восени 2014 року двічі заїжджав на бойові позиції в ДАП). Він був одним з тих сміливців, який підняв прапор над старим терміналом ДАПу. Був і серед перших бійців, які брали під контроль Авдіївську «промку». За час війни тричі був поранений, проте повертався у стрій; четверте стало останнім. Був одним з найкращих розвідників.