|
Обставини загибелі: Загинув 29 серпня 2014 р. під час виходу з Іловайського котла т.зв.
"Зеленим коридором". В останнє його бачили в районі урочища Червона Поляна: він відступав у "зеленку" та відстрілювався. 3 вересня 2014 р. тіло
Коміссара В.Ю. разом з тілами 96 інших загиблих у т.зв. Іловайському котлі було привезено до дніпропетровського моргу. 16-го жовтня 2014 р.
тимчасово похований на Краснопільському цвинтарі м. Дніпропетровська, як невпізнаний герой. Був упізнаний за тестами ДНК.
Військова операція: Бої за м. Іловайськ.
Сімейний стан: Залишились батьки та сестра.
Місце поховання: м. П'ятихатки, Дніпропетровська область.
Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 3, ряд 10, місце 20. 
Указом Президента України № 318/2017 від 11 жовтня 2017 року, "за особисту мужність і самовіддані дії,
виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов’язку", нагороджений
орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Нагороджений "Іловайським Хрестом" (посмертно).
 |
 |
Дивлюсь на фото - жарт або прокляття?
Найгірше те, що тут пояснення нема..
Він не хотів й не мусив вчора помирати,
Та не спитала дозволу на те страшна війна…
Німа безмовна кольорова картка….
На ній щасливе та усміхнене лице…
Тепер одне лиш образ може цей сказати -
«Нема в живих - лиш згадка на папері є…»
Це фото омивається сльозами,
Це фото притискають до грудей,
Проводять ніжно та дбайливо пальцем,
Але, на жаль, це все солдата не верне…
Пішов навіки та зоставив згадку -
Свій образ на оцьому папірці…
Він не хотів, не мусив та не мав вмирати!
Але звучить як вирок: «Згинув на війні…»
Це тяжко, гірко, хочеться кричати!!!
Але нічого не змінить уже тобі…
Нам залишається лиш вічно пам’ятати,
Усіх загиблих, що із бою не прийшли…
від сестри |
 |
|
| від мами |
Зліва направо: Володимир, невідомий боєць, Богдан Жайворонок та ще один невідомий боєць.
Для збільшення фотографії натисніть на неї! | |
