Кравченко Віталій Миколайович («Гектор»)

Кравченко Віталій Миколайович

Дата та місце народження: 18 травня 1976 р., м. Буринь, Сумська область.

Дата та місце загибелі: 31 жовтня 2015 р. (помер від поранень).

Звання: Капітан.

Посада: Заступник командира батальйону.

Підрозділ: 53-я окрема механізована бригада.

Воїн-миротворець

Обставини загибелі: 31 жовтня 2015 р. дістав важкі поранення під час огляду місцевості поблизу ВОП 5327 у лісі між Авдіївкою та об'їзною дорогою Донецька підірвавшись на вибуховому пристрої з «розтяжкою». Помер дорогою до лікарні. Разом з Віталієм загинув капітан В. Труш.

Сімейний стан: Залишилася мати.

Місце поховання: м. Рава-Руська, Жовківський район, Львівська область.

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 7, ряд 8, місце 38.

Орден За мужність III ступеня

Указом Президента України № 9/2016 від 16 січня 2016 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

від Агнешки від Андрія Музики
Сьогодні, я на зустріч йти повинна,
До матері, яка втратила сина...
Героя, маму накінець зустріну,
Я присвятила вірші, її сину.

А як почне вона вірші читати,
Дай Боже сили, матері солдата.
Збулися усі сни страшні пророчі,
Пішов з життя єдиний її хлопчик...

Злетів, неначе білий яблунь цвіт
Впаде, щоб розпрощатися із нами.
Нам журавлями шле з небес привіт...
Щоб вічно його подвиг пам'ятали.

Матусі кілька днів не зізнавались,
Що сина на цім світі вже нема...
Не знала, та серденько відчувало,
Що прийде в хату звістка ця страшна.

На фото глянула, в юнацькі очі...
В них неба синь, душа кричати хоче...
Та що вже про матусю говорити,
Не уявляю, як їй із цим жити...

Світлана Головко
Спи з миром командир!
12 мр
Війна виривае кращих але пам'ять. Буде Жити Вічно. Спи друже.
Олександр

За фахом — військовий, закінчив Київський інститут Сухопутних військ. Був миротворцем у Косово. Служив у військовій частині у Раві-Руській, після звільнення з лав ЗСУ працював на Рава-Руському шпалопросочувальному заводі. Добровольцем пішов на фронт під час мобілізації у серпні 2014 року, спочатку служив у 4-му батальйоні 24-ї ОМБр, був командиром роти, обороняв 31-й і 29-й блокпости на трасі «Бахмутка» на Луганщині. У вересні 2015 року відмовився від демобілізації та погодився продовжити службу в АТО ще на півроку.

В Умані відкрили меморіальну дошку загиблим в АТО випускникам коледжу.