Обставини загибелі: Загинув 9 грудня 2015 р. близько 15:30, поблизу селища Опитне
(Ясинуватський район) під Донецьком, під час переміщення між опорними пунктами, внаслідок підриву БМП-2
на невідомому вибуховому пристрої. Разом з Іраклієм
загинув старший сержант О. Болдирев.
Сімейний стан: Залишилися батьки та сестри.
Місце поховання: с. Олексіївка, Первомайський район, Харківська область.
Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 8, ряд 3, місце 2. 
Указом Президента України № 76/2016 від 1 березня 2016 року, "за особисту мужність і високий
професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений
орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Нагороджений медаллю "Захисникам Вітчизни" (посмертно).

Указом № 13 від 10 лютого 2016 р. нагороджений відзнакою "Народний Герой України" (посмертно).
 |
 |
Іноземний брате, твій величний подвиг
ніколи не забуде вдячна Україна. За вашу та нашу свободу! Від простої української жінки та її дітей. |
Щасливий той, у кого для Батьківщини б’ється серце. Від вдячних українців. |
 |
 |
від Дарії і Ксенії |
Вічна пам'ять ГЕРОЮ! від родини Коваленків з Києва |
Екатерина Горонович: "Не хочу верить в то что пишу! Надеюсь что кто-то позвонит и скажет что неправда это...
Нет с нами больше Ираклия. Классного, позитивного, всегда улыбающегося молодого пацана. Мы всегда думали что он в рубашке родился. Прошел Иловайск,
там же попал в плен раненым, с множественными осколочными ранениями. Два из которых застряли в голове. После плена не сдался, вернулся назад. Это он
угнал танк у сепаров... Когда он приезжал, всегда приходил пить чай на мойку, мы дурачились, пускали самолетики и смеялись до слез... никто так не
радовался жизни как он. А как он сиял, когда узнал, что стал папой... Спасибо тебе, Брат, и прости."
|