|
Обставини загибелі: 23 травня 2014 р. прикривав відхід товаришів та загинув у
бою з терористами біля села Карлівка, потрапивши у засідку. Разом з Миколою загинули
В. Архипов,
О. Мирошниченко,
О. Ковалишин та
Д. Рябенко.
Військова операція: Бій біля с. Карлівка.
Сімейний стан: Залишилися дружина, донька та два сини (один із них, Павло Козлов - молодший сержант,
військовослужбовець 25-ї окремої повітяно-десантної бригади, поранений під час одного з боїв у районі АТО).
Місце поховання: с. Вищетарасівка, Томаківський район, Дніпропетровська область.
Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 1, ряд 6, місце 5. 
Указом Президента України № 97/2021 від 12 березня 2021 року, "за особисту мужність, виявлену у захисті державного
суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Указом № 25 від 14 вересня 2017 р. нагороджений відзнакою "Народний Герой України" (посмертно). 
Нагороджений медаллю ВГО "Країна" «Доброволець АТО» (посмертно).
 |
 |
| від родини |
Сьогодні в Україні чорний день…
В домівках у героїв ллються сльози,
Та повернути їх ніхто не в змозі –
Сьогодні в Україні чорний день.
Помолимось усі за їхні душі.
Поставимо в церквах за них свічки;
Чоловіки, батьки, сини та друзі –
За рідну землю в небі полягли.
А завтра буде помста по заслузі!
За кожну краплю материнської сльози,
За дикий біль, що розриває душу,
За кожну цятку української землі...
Дорош Н.В.
від побратимів Тараскіна, Тополя, Молчуна, Бархана, Гайдамаки |
 |
|
 |
| від Маценко Юлії |
Светлая вечная память, земля пухом, там лучшие!!!
от близкого друга, друг отца |
Андрій Жаров, однополчанин: « «МАТВЕЙ»… Его помнят только самые первые из батальона...Пишу о нем
как о папе... Помните – он ко всем приставал, [чтобы] полечить или снять боль)))ругался когда не спим или курим на посту)))как гордился
сыночком с ВСУ – наводчиком, который получил орден)))) как пошел следом за ним, и [когда его] не взяли – пошел в батальон... как форма ему не
подходила))) как храпел))) как назначили начштаба))) гордый такой))) пограничник из СССР – но такой НАШ... пишу с улыбкой – он остался со мной
«в улыбке»... Поднял [меня] ночью в Марике (аэропорт), сел сзади и долго колдовал над головой... потом сказал, что пуля не тронет... потом
сказал: сынок, вали спать, я посижу... ОН БЫЛ НАСТОЯЩИМ МУЖИКОМ, ВОИНОМ, ОТЦОМ, И ГРАЖДАНИНОМ… СПИ СПОКОЙНО…».
Для збільшення фотографії натисніть на неї!
|
