|
Обставини загибелі: Загинув 1 грудня 2016 р. в результаті мінометного обстрілу в районі
міста Красногорівка (Донецька область). Міна пробила колоди у бліндажі і розірвалася всередині. Олександр дістав поранення грудної клітки, осколками
пробило легені. Його оперативно довезли до шпиталю, але лікарям не вдалося врятувати життя воїна.
Сімейний стан: Залишилися батько, сестра, дружина, син, донька та онука.
Місце поховання: м. Полтава.
Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 9, ряд 10, місце 12. 
Указом Президента України № 58/2017 від 10 березня 2017 року, "за особисту мужність, виявлену у захисті
державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку", нагороджений
орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Закінчив Гадяцьке професійне училище за фахом тракториста-меліоратора. У 1983-1985 роках служив строкову в «Десні» у 300-му навчальному танковому полку
інструктором, готував водіїв танків, яких потім одразу відправляли до Афганістану. Після армії почав працювати у локомотивному депо «Полтава», їздив на
пасажирських і товарних составах спочатку помічником машиніста, згодом машиністом тепловозу. У кінці 80-х років бригада машиністів потягу «Київ-Полтава»
запобігла великій залізничній аварії, тоді з колії зійшов лише тепловоз та декілька вагонів, обійшлося без жертв, Олександра нагородили державною грошовою
винагородою.
Мобілізований 9 серпня 2014 року, служив у складі 16-го ОМПБ «Полтава» на кордоні з Придністров'ям, в грудні потрапив до зони АТО, служив у Щасті, Сватово,
Зайцевому. Після демобілізації повернувся додому, але вже в лютому 2016 підписав контракт на подальшу службу.
21 лютого 2020 року, відбулось відкриття меморіальної дошки, встановленої на будівлі Біленченківського закладу загальної середньої освіти І-ІІ ступенів на честь військовослужбовця, учасника АТО Олександра Лукаша.
|
