|
Обставини загибелі: Загинув 12 серпня 2014 р., коли вдень автобус з бійцями ДУК
потрапив у засідку на блок-посту під Донецьком на об'їзній трасі поблизу залізничної станції Мандрикине.
Сімейний стан: Залишилися батьки та два старші брати, також бійці ДУК ПС (під час інциденту разом із Олександром перебували у розстріляному автобусі, пораненими потрапили у полон).
Місце поховання: м. Дніпро, кладовище Таромське (фото надгробку:  ).
Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 2, ряд 4, місце 33. 
Указом Президента України № 97/2021 від 12 березня 2021 року, "за особисту мужність, виявлену у захисті державного
суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Нагороджений відзнакою ДУК ПС «Бойовий Хрест Корпусу» (посмертно).
Олег і Андрій Мартинови, брати Олександра, які вижили у розстріляному автобусі: "Ехали на обмен, и перед Марьинкой. Везли 4 сепаратистов на обмен.
Мы отдыхали, дремали, и вдруг залп огня, приказ лежать, мы все упали. Когда пришли в себя, увидели флаг "ДНР" и журналистов - то ли "Лайф ньюз", то
ли других российских. Но буквально сразу. Уже в плену, в подвале приходили с камерой и у нас брали интервью: "Почему вы пришли на нашу землю?".
Мы отвечали, что в Днепропетровске не хотели такую ситуацию. Потом к нам зашли россияне и сказали: "Вы думали, вас не вычислят? Когда проезжала
машина ОБСЕ в сопровождении у них были гаишники, которые вас сдали". Пленные погибли. Расстреляв автобус с "правосеками", "ДНРовцы" убили троих
своих, один спасся."
|
