Обставини загибелі: Загинув в ніч 11 серпня 2014 р. під час обстрілу позицій військових
біля села Степанівка (Шахтарський район) на Донеччині. О четвертій ранку його тіло знайшли побратими. Сергія і ще одного військового накрила бетонна плита,
зруйнована під час артилерійського обстрілу. Разом з Сергієм загинули
солдат В. Пашковський,
солдат Д. Кіріллов,
солдат І. Олійник та
солдат Р. Веремійчук.
Сімейний стан: Залишились батьки, дружина та двоє дітей.
Місце поховання: м. Ладижин, Вінницька область.
Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 2, ряд 2, місце 30.
Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року, "за особисту мужність і високий
професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений
орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
|
|
от семьи погибшего Юрия Макарчука 30 бригада |
Мама: "Ріс маленьким мрійником. Виготовляв з картону пожежні машини. Любив тварин. Уже будучи дорослим,
телефонував мені і говорив: "Ти навіть собі не уявляєш, яке гарне кошеня живе у нас на території військової частини!" З початком бойових дій на сході,
коли військовослужбовці його військової частини відправлялись на Схід, Сергій міг залишитись на місці дислокації підрозділу, та сказав одне: "Я буд
там, де всі мої хлопці". Був вірним у дружбі, так і загинув разом із найкращим товаришем в один день. По собі залишив маленьку донечку!
Класний керівник, Король Т.О.: Майборода Сергій навчався в Ладижинській ЗОШ І-ІІІ ступенів №2, з першого
класу був спокійним, врівноваженим , сором'язливим хлопчиком. У класі всі його любили. Завжди готовий прийти на допомогу, його доброта була безмежною,
ніколи не доводилось роботи йому зауважень із дисципліни. Була у нього заповітна мрія - стати пожежником. Ще з раннього дитинства він конструював із
того, що потрапляло під руки пожежні машини. Дуже любив тварин. Завжди підгодовував бездомних собак, лікував їх, якщо в цьому була потреба.
Згодом, коли з'явилися комп'ютери, він самостійно опановував програмування, навчався лагодити комп'ютерну техніку. Ці знання дуже стали в пригоді під
час служби в Новоград-Волинську в пожежній частині. Будь - які негаразди в своєму житті він завжди залагоджував спокійно, із оптимістичним настроєм.
Таким добрим, чуйним , порядним із усмішкою на вустах його пам'ятатимуть вчителі, однокласники , друзі. Цей худорлявий хлопчина з ясним щирим поглядом
таки досяг своєї мети. До служби в армії він працював у пожежній частині. Завжди мріяв стати героєм рятувальником. Тепер він герой для всіх нас,
Сергій сміливо віддав життя за наше майбутнє.
|