Мельник Віктор Анатолійович ("Меля")

Мельник Віктор Анатолійович

Дата та місце народження: 27 червня 1990 р., с. Світличне, Варвинський район, Чернігівська область.

Дата та місце загибелі: 4 грудня 2015 р., смт Зайцеве, Горлівська міська рада, Донецька область.

Звання: Старший солдат.

Посада: Снайпер.

Підрозділ: 57-а окрема мотопіхотна бригада.

Обставини загибелі: Загинув 4 грудня 2015 р. від кульового поранення під час обстрілу позицій бригади поблизу с. Зайцевого. Разом Віктором загинув солдат Є. Крикунов.

Сімейний стан: Залишились мати, сестра та бабуся.

Місце поховання: с. Світличне, Варвинський район, Чернігівська область.

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 8, ряд 2, місце 12.

Орден За мужність III ступеня

Указом Президента України № 522/2016 від 25 листопада 2016 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції» (посмертно).

Наказом № 320 від 4 грудня 2015 р. нагороджений почесним знаком "57-а окрема мотопіхотна бригада".

Наказом № 43 від 4 грудня 2015 р. нагороджений почесною відзнакою "За оборону Зайцевого".

від рідної сестри від мами від бабусі від "Ромео"
Прими, мой друг, последний стих....
Не передать, как сердцу больно,
И нужных слов — не подобрать,
Умел дружить ты так достойно,
Умел печаль легко прогнать,
Умел надежным быть и верным,
И почему твой час пробил?
За что же небо стало гневным?
Тебе бы цвесть еще, мой друг,
И много лет лишь ввысь расти,
Но замолчал твой сердца стук....
Не сберегли тебя, прости...
Зачем так рано ты поник?
От нас на небо улетая,
Свой прекратил ты жизни бег..
Прощай навек, душа родная,

Прощай, никто тебя не позабудет...

від друга Наталенка Андрія
Згадуємо щодня... Святла пам'ять тобі та велика пошана!
від дружини та сина побратима Евгена Крикунова

Віра, сестра: "Мельник Віктор Анатолійович народився 27 червня 1990 р. у селі Світличне на Чернігівщині. Мати - Мельник Тамара Михайлівна, батько - Мельник Анатолій Петрович, сестра - Мельник Віра Анатоліївна.

Навчався та закінчив 9 класів у Світличанській школі, потім навчався в Дащенківській школі, де і отримав середню загальну освіту.

Після закінчення школи проходив військову службу у військовій частині 3004ВВ МВС України м. Донецька. У свої 18, під час проходження служби Віктор залишився без батька, тож всю відповідальність за сім'ю, а саме за сестру і матір, він взяв на себе, тому що він залишився для сім'ї опорою, хоча був ще такий юний.

Після закінчення служби Вітя пожертвував своєю освітою і не пішов навчатися, а влаштувався працювати в ТОВ "Фоззі-Фут", для того щоб мати можливість оплачувати освіту молодшої сестри, де і працював до війни.

Був неодружений. Всього себе присвятив матері, сестрі і бабусі, тому що саме головне в житті для нього була сім'я, він вважав своїм обов'язком оберігати їх, тому коли йому прийшла повістка він без роздумів прийняв її.

11 березня 2015 року його мобілізували (в 24 роки), свої 25 років зустрів в окопі на передовій. Проходив навчання у Львові на Яворівському полігоні, де протягом 30-ти днів навчали снайперів. По закінченню курсів направили захищати Україну на сході.

Віктор старший солдат, в АТО був снайпером, позивний "Меля", приймав участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей. 04 грудній 2015 року виконував бойове завдання (населений пункт Зайцево Микитівського р-н, м. Горлівка, Донецька обл.) знаходився на бойовому чергуванні до 08.00 години, після чого пішов відпочивати. Близько 09.00 годин ворог почав снайперський обстріл позиції. У зв'язку з цим, він зайняв вогневу позицію для боротьби зі снайперським вогнем противника. Адже завжди рвався в бій, і був завжди перший, ніколи не ховався! Коли потрібно було йти на позицію Вітя без роздумів сказав: "Я піду". У результаті перестрілки з вогнепальної зброї військовослужбовець отримав вогнепальне поранення голови не сумісне з життям. Висновок: Мельник Віктор Анатолійович героїчно загинув виконуючи бойове завдання в зоні АТО 04 грудня 2015 року приблизно 09.20 годин. Причина загибелі став постріл снайпера-терориста в голову.

Вітя був дуже веселий, посмішка ніколи не сходила з його обличчя, саме таким його всі пам'ятають, саме таким він приходить рідним у снах. Був відповідальний, завжди був у перших рядах. У нього не було страху в очах, і він завжди вірив у перемогу і говорив,що перемога за нами!!!!

В кінці жовтня приїздив додому у відпустку. Побачився з рідними, друзями, знайомим, допоміг доробити дома ремонт, бабусі дрова заготовив на зиму. Дім облаштував всим необхідним, для мами і сестри став надійною опорою, і коли всі незгоди були позаду, сказав: "ну тепер я буду жити для себе"....але так і не встиг, через 3 тижні загинув".


Для збільшення фотографії натисніть на неї!

5 травня на подвір’ї Світличанської школи зібралися громада села, колектив і вихованці навчального закладу, керівники району, гості та учасники антитерористичної операції, щоб вшанувати пам’ять земляка та відкрити меморіальну дошку на фасаді школи, де навчався Віктор Мельник.