Муждабаєв Руслан Ільясович ("Татарин")

Муждабаєв Руслан Ільясович

Дата та місце народження: 27 жовтня 1955 р., м. Сімферополь, АР Крим.

Дата та місце загибелі: 25 грудня 2016 р., с. Тарамчук, Мар'їнський район, Донецька область.

Звання: Солдат.

Посада: Стрілець-помічник гранатометника.

Підрозділ: 24-й окремий штурмовий батальйон "Айдар" (10-а окрема гірсько-штурмова бригада).

Обставини загибелі: Помер 25 грудня 2016 р. під час несення служби в районі с. Тарамчук, Мар'їнський район, Донецька область.

Сімейний стан: Залишились сини.

Місце поховання: м. Бровари, Київська область.

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 9, ряд 3, місце 22.

Нагороджений почесною відзнакою Всеукраїнського братства ОУН-УПА «Захиснику України від московської агресії».

Нагороджений медаллю ДУМУ «Умма» «За служіння ісламу та Україні».

від Alen від Рустема "Ногай" Аблятіфа

Олег Сиренко: "Сегодня ночью от нас ушел ещё один побратим. Будучи активистом "Революции достоинства", прошел весь Майдан, оттуда сразу добровольцем вызвался на защиту родины, 2-я штурмовая "Афганская" рота, "Айдар". А как иначе, когда дом остался в отжатом Крыму? Ему давно положена пенсия, но категорически отказался её оформлять, ведь тогда уволят с армии, не будет возможности на передовой приближать столь желанную победу. Ещё несколько дней назад заходил в гости, из-за стеснения во времени отказался от предложения: "Братишка, давай крепачка выпьем" (чифир), если бы знал... Придя с поста среди ночи, он присел, взялся за сердце и умчался в небо. В свои 60+ находил в себе силы сражаться, и несмотря на причину - погиб как ВОИН, на 3-ем году, в блиндаже на линии соприкосновения... В то время когда дети и внуки по возрасту, с рельефными мышцами бьют себя в грудь, мол герои бесстрашные, потягивают пивасик у подъездов, носят взятки, отводят взгляд, когда ближнему нужна помощь... Мы сделаем всё, для ТВОЕЙ победы! Земля пухом, "Татарин"..."

Саід Ісмагілов: "Пішов з життя ще один мусульманин, що на війні захищав Україну - Руслан Ільясович Муджабаєв. Його серце зупинилось сьогодні прямо на передовій. Він пройшов шлях від Майдану до війни, де був у складі батальйону Айдар, і помер на передовій, захищаючі Україну. Він завжди мріяв про визволення Криму, та повернення на свою рідну землю, і робив все, що від нього залежить, щоб наблизити цю щасливу хвилину. Тож ми мусимо пам'ятати, що нам продовжувати визволення нашої землі від загарбників. Я завжди кажу, що наши мусульмани України - найкращі, ми гідні сини та дочки України. Руслан Ільясович буде похований у Києві згідно з усіма мусульманськими обрядами. Нехай буде милостивим до нього Всевишній Аллаг! Всі ми належим Йому, та всі ми до Нього повертаємось!"

Амина Окуева: "Как жаль! Добрейшей души человек был... Весь Майдан провели по соседству - в палатках рядом... Как он сокрушался, что, возможно, больше не увидит родной Крым... Пусть Всевышний примет его! Он вообще не берёг себя... Ещё с Майдана.. Говорил: пусть молодые отдохнут, а он сходит в самый трудный ночной наряд, нарубит дров и т.д... ( Замечательный был человек. Очень добрый... Так жаль, что он не смог встретить старость и последний час в окружении любящих детей и внуков в родном Крыму, по которому так скучал... Но с другой стороны: какой ещё смерти может желать мужчина, как не на передовой, с оружием в руках, в окружении побратимов - быстрой и безболезненной?.. Пусть Аллах простит его!"