Окрема добровольча чота «Карпатська Січ»: "Один зі зразкових бійців, бойовий командир. Для всієї «Карпатської Січі» та націоналістичного загалу – він був, є і
буде уособленням ідейності та незламності духу, ідейним натхненником визвольної боротьби за вільну від окупанта Україну. Висловлюємо співчуття рідним та
близьким нашого побратима! Ти був занадто молодий, аби вмирати, друже Мирослав. Скільки всього ти ще планував зробити, та нажаль не судилося. Ми, твої
побратими, продовжуватимемо робити нашу Справу в усіх відтинках діяльності. Маємо робити її так, аби бути гідними тебе. Спочивай з миром, брате!
Мирослав Іванович Мисла народився 4 липня 1992 року, на Іршавщині Закарпатської області. Здобував вищу історичну освіту в Харкові, де і долучився ВО
«Свобода» та ВГО «Сокіл». Брав участь у Революції Гідності. З початком формування Батальйону «Січ» вступив до його лав, та поїхав з першою ротацією на
Схід. Разом з батальйоном виконував завдання у Донецькій області, в містах та околицях Слов`янська і Курахового. Після цього, разом з батальйоном «Січ»
та ОДЧ «Карпатська Січ», приступив до виконання бойових завдань у селі Піски, в районі Донецька. На початку весни 2015 долучився до лав Окремої
добровольчої чоти «Карпатська Січ», де продовжив захищати Україну на передових позиціях в районі селища Піски.
В травні 2015, Мирослав проходить процес легалізації разом з частиною добровольчого підрозділу, і стає військовослужбовцем ЗСУ у Окремій зведеній
штурмовій роті «Карпатська Січ» в складі 93-ї ОМБр. Як один з ідеологів підрозділу, виконує надзвичайно важливу роботу: проводить ідеологічні лекції
серед бійців «Карпатської Січі», серед вояків ЗСУ, серед партіотичної та націоналістичної молоді на мирній території. В червні-липні 2015, отримавши
перелом руки тимчасово усувається від виконання бойових завдань, але під час видужування не відсиджується вдома, а присвячує весь свій час ідейному
вихованню новобранців «Карпатської Січі» та роботі прес-служби підрозділу.
Далі Мирослав проходить разом з підрозділом позиційні бої в районі Донецького аеропорту. Восени 2015 призначається на посаду командира відділення,
згодом отримує звання «молодший сержант».
Після виходу 93-ї ОМБр із зони бойових дій, а разом з нею і «Карпатської Січі», йде на офіцерські курси, які закінчує на початку осені, та повертається в
93-ю бригаду, в район лінії зіткнення на Луганщині. Тут, у званні «молодшого лейтенанта» приймає офіцерську посаду. Його підрозділ – завжди один із кращих,
всі бойові завдання виконує без зауважень, серед особового складу авторитет беззаперечний. Але війна в черговий раз забрала найкращого.
Спи спокійно, дорогий побратиме!"
Юрий Бутусов: Мирослав Мисла загинув 2 жовтня в бою, в якому було знищено трьох терористів. 2 жовтня на позиціях між селами Кримьске та Сокольники, загін
російських найманців атакував українських військових. Командир взводу 93-ї механізованої бригади Мирослав Мисла загинув у бою, отримавши поранення у спину
від мінометної міни. Як зараз стало відомо з російських джерел, бійці 93-ї бригади того дня знищили трьох терористів, які на них напали - Сергія Гончарова,
Дениса Титова та Дмитра Хаймана, що воювали у складі російських окупаційних військ. Наступного дня біля того ж місця було знищено заступника командира 16-го
батальону 1-го армійського корпусу окупаційних військ "ЛНР" майора Андрія Козирєва.
Мирослав до війни тільки встиг здобути вищу освіту - він був істориком. Він був справжнім Патріотом. Він став бйцем добровольчого батальона "Карпатська січ",
а згодом поступив на військову службу, став молодшим лейтенантом, командиром взводу 93-ї механізованої бригади. Ось слова з його інтерв*ю, даного у 2015-му році,
вони звучать як заповіт Громадянина, який за наше майбутнє віддав своє життя:
"На війні немає фальшу, хоча б між тими хлопцями, що стоять зі мною. Ми довіряємо один одному. Тому що в разі поранення, мій побратим якій прикриває мене
плечем має мене витягнути. Ми ніколи не приховуємо один від одного щось, постійно жартуємо, що оптимізм тримає наші серця на піднесенні.
Ми в першу чергу люди, які мають утримати будь-якою ціною власний кордон, і будь-якою ціною владу в країні. Втратили Крим тому що не було міцної вертикальної
влади, яка б пресікала ти чи інші події. Тому для нас важливо, щоб влада в Україні була міцною, яка зможе протистояти на зовнішньополітичній арені. Але ми
звичайно будемо боротися за свої національні і соціальні права, тому що ми в праві, як громадяни України і ми в праві, як люди, які побували в зоні
конфлікту. Заради чого? Заради того щоб в країні все змінилося на краще".
Мирославу назавжди буде 24 роки. З днем захисника Вітчизни, Воїне..."
