Напрягло Роман Дмитрович («Ріо»)

Напрягло Роман Дмитрович

Дата та місце народження: 14 лютого 1997 р., м. Слов'янськ, Донецька область.

Дата та місце загибелі: 26 лютого 2017 р., с. Пікузи, Волноваський район, Донецька область.

Звання: Матрос.

Посада: Гранатометник.

Підрозділ: 701-й окремий батальйон морської піхоти.

Обставини загибелі: Загинув 26 лютого 2017 р. від кулі снайпера під час несення бойового чергування поблизу села Пікузи (колишне Комінтернове, Волноваський район Донецька область) на маріупольському напрямку. Роман кинувся на допомогу пораненому товаришу, але снайперська куля влучила йому у шию, він помер у «швидкій» дорогою до лікарні.

Сімейний стан: Залишились батьки і молодша сестра.

Місце поховання: м. Слов'янськ, Донецька область, північне кладовище (фото надгробку:  ).

Орден За мужність III ступеня

Указом Президента України № 104/2017 від 10 квітня 2017 року, "за особисту мужність, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Нагороджений медаллю УПЦ КП «За жертовність і любов до України» (посмертно).

Нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції» (посмертно).

від ДШР 503 ОБМП від Морпєха від Костянтина
Копали ми з друзякой Ріо той окоп,
Один навпроти іншого – єднання
І дощ завзятим хлопам не указ,
Стоїмо у багнюці та копаєм.
Він молодий козаче, патріот
Таких в ці дні вже геть замало.
Коріння всюди заважа,
Але ми йдемо упевнено к єднанню.
Таким запам’ятався той солдат,
Але на жаль його немає.
Наступний день копав він знов
, І тут лиха нечиста сила потягла іншого дебіла,
Який пішов дзвонити в повний зріст,
Хоча відкрита повністю місцина,
Не думаючи зовсім де він є,
Не думаючи, кулю у живіт
Від снайпера ворожого схопив він.
А наш соколівець, мужній хлоп
В мить на поміч побратиму.
Так на жаль його нема,
Куля снайперська у шию,
Він спасав, бо він Герой!
Справжній подвиг побратима.
Будем пам’ятати крізь роки,
Будемо гордитися героєм.
Бо таких як він уже нема,
Лицарів української долі!!!

Ігор Сірко

По закінченні школи, у 2012 році, вступив до Слов'янського коледжу Національного авіаційного університету, навчався за спеціальністю «Конструювання, виготовлення та технічне обслуговування виробів електронної техніки». Брав активну участь у житті громади рідного міста. Під час окупації Слов'янська 17-річний хлопець малював синьо-жовті прапори на стінах, 2014 року приєднався до націоналістичного руху, з 2015 долучився до ВГО «Сокіл» і почав розбудову слов'янського осередку. Добровольцем їздив на фронт у складі «Карпатської Січі», воював в районі Донецького аеропорту, підтримував військо і як волонтер. В липні 2016 року вступив на контрактну службу у морську піхоту.


Для збільшення фотографії натисніть на неї!