|
Обставини загибелі: 20 серпня 2014 р. мікроавтобус "Тойота", на якому з Іловайська
вивозили поранених (за свідченням офіцера з позивним "Дантист", у машині перебували 8 бійців батальйону "Донбас" та військовослужбовець ЗСУ) в районі
с. Грабське, Амвросіївський район, Донецької області потрапив у засідку, влаштовану двома взводами регулярних військ ЗС Російської Федерації. В цьому
бою загинули
"Колдун",
"Румун",
"Арт", а "Карат", діставши тяжке поранення, підірвав ручною гранатою себе та кількох росіян, які намагалися захопити його у полон (завдяки цьому
уцілілі воїни зуміли відірватися від ворога і дістатися своїх військ).
Військова операція: Бої за м. Іловайськ.
Сімейний стан: Залишились сестра, рідний та прийомний сини.
Місце поховання: м. Харків, 18-е міське кладовище, 10-й квартал (фото надгробку:  ).
Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 3, ряд 3, місце 11. 
Указом Президента України № 892/2014 від 27 листопада 2014 р., "за особисту мужність і героїзм,
виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі",
нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Нагороджений "Іловайським Хрестом" (посмертно).
 |
Сьогодні в Україні чорний день…
В домівках у героїв ллються сльози,
Та повернути їх ніхто не в змозі –
Сьогодні в Україні чорний день.
Помолимось усі за їхні душі.
Поставимо в церквах за них свічки;
Чоловіки, батьки, сини та друзі –
За рідну землю в небі полягли.
А завтра буде помста по заслузі!
За кожну краплю материнської сльози,
За дикий біль, що розриває душу,
За кожну цятку української землі...
Дорош Н.В.
від побратимів Тараскіна, Тополя, Молчуна, Бархана, Гайдамаки |
Учасник бойових дій у Афганістані - солдатом Радянської Армії у грудні 1979 р. входив на територію ДРА через
перевали Паміру у складі 860-го окремого мотострілецького полку (в/ч п/п 89933) 40-ї армії, у якому обіймав посаду механіка-водія, проходив службу у
афганському місті Файзабаді до травня 1981-го. Останнім часом працював охоронцем. У травні 2014 р. став до лав батальйону "Донбас", уклавши контракт про
проходження служби у військовому резерві Національної гвардії України. 54-річний Анатолій Володимирович дивував побратимів чудовою фізичною формою –
постійно підтримував її, займаючись спортом. Однополчани згадували про нього: «Він не хизувався своїм бойовим досвідом. Просто завжди був спокійний,
виважений, дуже надійний – одразу було видно «обстріляного» бійця старого гарту…». Під час відрядження до району АТО у складі підрозділу брав безпосередню
участь у багатьох боях, неодноразово виявляв мужність та професіоналізм.
1 липня 2015 р. на честь Анатолія його позивним - "Карат" - названо один із танків танкової роти 46-го окремого батальону спеціального призначення
ЗСУ «Донбас-Україна».
В м. Попасній вулицю Піонерську перейменовано на честь загиблого бійця «Донбасу» - Анатолія Ніколенка. |
