|
Обставини загибелі: Загинув 29 серпня 2014 р. під час виходу з Іловайського котла т.зв.
"Зеленим коридором" на дорозі поміж с. Новокатеринівка та х. Горбатенко. 3 вересня тіло Пацино Д.В. разом з тілами 96 інших загиблих у т.зв.
Іловайському котлі було привезено до дніпропетровського моргу. 16 жовтня 2014 р. тимчасово похований на Краснопільському цвинтарі м. Дніпропетровська,
як невпізнаний герой. Був упізнаний за тестами ДНК. Перепохований 4 квітня 2015 р.
Військова операція: Бої за м. Іловайськ.
Сімейний стан: Залишилася мати та молодший брат.
Місце поховання: с. Голови, Верховинський район, Івано-Франківська область (фото надгробку:  ).
Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 4, ряд 1, місце 10. 
Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року, "за особисту мужність і високий
професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений
орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Нагороджений "Іловайським Хрестом" (посмертно).
Дмитро народився у сел. Прибережне, Братський район, Іркутська область, РРФСР. Згодом родина переїхала до
верховинського села Голови. З 1996 по 2005 рік навчався в Головівській загальноосвітній школі, після дев’ятого
класу продовжив навчання в Івано-Франківському коледжі фізичного виховання Національного університету фізичного виховання і спорту України,
який закінчив 2008 року. 2011 року закінчив Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, здобувши кваліфікацію бакалавра
фізичного виховання. Деякий час працював у пришкільному інтернаті свого рідного села. Пройшов строкову військову службу у лавах Збройних Силах
України. Потому працював на будівництві. 2014 року прийнятий на службу до БПСМОП «Івано-Франківськ» УМВС України в Івано-Франківській області.
Вступив на третій курс за заочною формою навчання у Львівський державний університет внутрішніх справ (за спеціальністю «правознавство»).
| 
