Пащенко Ігор Іванович

Пащенко Ігор Іванович

Дата та місце народження: 6 березня 1974 р., м. Чернігів.

Дата та місце загибелі: 3 листопада 2017 р. (помер від поранень).

Звання: Солдат.

Посада: Номер обслуги.

Обставини загибелі: Не приходячи до тями, помер 3 листопада 2017 р. у Чернігівській лікарні №1 від наслідків тяжкої контузії мозку, яку дістав перебувачи у складі 81-ї окремої аеромобільної бригади між 20 та 24 січня 2015 року під час бойового зіткнення з проросійськими бойовиками.

Сімейний стан: Залишились мати, брат та донька.

Місце поховання: м. Чернігів, кладовище "Яцево" (фото пам'ятника № 1, № 2).

Нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції» (посмертно).

Нагороджений орденом "Лицарський хрест Добровольца" (посмертно).

від мами

Ігор Іванович Пащенко народився 6 березня 1974 року в м. Чернігові. Навчався у Чернігівській середній школі № 20, після закінчення восьмого класу 1989 року вступив до Чернігівського професійного училища №13, де здобув спеціальність "Оператор гребнечесального обладнання". 1992 року, після закінчення училища, був призваний на строкову військову службу до Збройних Сил України, яку проходив у Києві, в роті охорони при Міністерстві оборони (в/ч А0319). 1994 році був звільнений у запас та повернувся додому.

Працював за фахом на камвольно-суконному комбінаті, проте робота охоронника йому подобалася більше, тому 1998 року він пішов працювати в приватну охоронну фірму "Ельба-Інвест". Працював в охоронних фірмах Києва, Київської області та Чернігова. 1999 року одружився, згодом у родині народилася донечка Оля.

28 серпня 2014 року Ігор був призваний на військову службу за мобілізацією та обійняв посаду номера обслуги 3-ї мінометної батареї 3-го аеромобільно-десантного батальйону 81-ї окремої десантно-штурмової бригади (військова частина В3720). У листопаді, після проходження підготовки на Яворівському полігоні, він написав рапорт про добровільне бажання поїхати захищати Україну в район проведення антитерористичної операції. З 9 листопада 2014 року рядовий Ігор Пащенко перебував "у зоні війни" - у місті Костянтинівці Донецької області, а потім біля селища Опитного, поблизу Донецького аеропорту.

Між 20 та 24 січня 2015 року, під час бойового зіткнення з проросійськими бойовиками, Ігор дістав страшну контузію, внаслідок якої втратив глузд і пам'ять, протягом значного часу перебував на полі бою, не розуміючи, хто він, що відбувається навколо і куди йому йти… Коли його знайшли - він був направлений до Харківського військового госпіталя (де його 26 січня розшукала мати) і з того часу він постійно перебував на лікуванні у різних медичних закладах, не впізнаючи навіть рідної матері.

Боротьба матері, Валентини Петрівни, за життя своєї дитини тривала протягом майже 3 років - при тому, що їй, за допомогою волонтерів, одночасно доводилося доглядати і напівпаралізованого старшого сина, інваліда 1 групи, який у 40-річному віці переніс інсульт.

3 листопада 2017 року, у 43-річному віці Ігор (на той час вже звільнений у відставку за станом здоров'я) помер від набряку головного мозку у Чернігівській міській лікарні №1, рішенням Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України (протокол №3061 від 1 грудня 2017 року) захворювання і причина смерті визнані "такими, що пов'язані із захистом Батьківщини".