Петренко Василь Васильович ("Моцарт")

Петренко Василь Васильович

Дата та місце народження: 6 жовтня 1975 р., м. Коростень, Житомирська область.

Дата та місце загибелі: 22 січня 2015 р., с. Спартак, Ясинуватський район, Донецька область (48°05'51.3"N 37°45'24.6"E).

Звання: Підполковник (посмертно).

Посада: Старший помічник начальника відділення особового складу та стройового штабу.

Підрозділ: 160-а зенітна ракетна бригада (зведений загін ПС ЗСУ "Зеніт").

Обставини загибелі: Загинув 22 січня 2015 р. під час оборони ОП "Зеніт" (пост "Вінниця") в районі с. Спартак, Ясинуватський район, Донецька область від пострілу снайпера. Разом з Василем загинув солдат Д. Попович.

Сімейний стан: Залишились дружина та дві доньки.

Місце поховання: с. Ушомир, Коростенський район, Житомирська область (фото надгробку:   ).

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 5, ряд 3, місце 40.

Орден Богдана Хмельницького III ступеня

Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).

Слава нашому побратиму, справжній людині, мужньому Воїну, надійному другу!!!
Позивний Добрий, Ракета. Пост Хургада.
від Тютюнника Олександра Станіславовича Вічна тобі пам'ять, Моцарте. Пам'ятаємо.
від Яцика та поста "Вінниця"
Герої не вмирають!
Штіль
Вічна пам'ять Герою!
від поста "ГРАЧ"
Вічна пам'ять Героям!
від Гвяздовського Ігоря - "Альфа"
Найкращі з кращих падають від куль, грудьми своїми землю прикривають сумним набатом в селах і містах звучать слова: «Герої не вмирають!»
Надежда Чевельча

Позивний Добрий: "Моцарт (а саме так я знав його до останнього часу) був дивовижною людиною. Толерантний, ввічливия, навідь дещо тендітний у спілкуванні (а спілкувались ми в основному лише по радіозвязку під час сумісних чергувань на сусідніх постах), він викливав повагу своїм позитивним відношенням до життя та інтелегентністю, не зовсім, здавалось би, сумісними із службою в армії, тим паче, з війною. Завжди приязливий, він підтримував у мені розуміння, що не війна нас робить людьми, а ми робимо бійню війною, дотримуючись елементарних загальнолюдських норм поведінки, відкидаючи ненависть, злобу, нещирість, жагу помсти, тощо. ЩЕ більше вразило мене те, як він воював. Цей дійсно тендітний юнак, інтелегент, як я його називав, видав переважаючим силам сепаратистів такий бій, що на нього можуть і повинні рівнятись кращі з кращих воїнів нашої країни.

За його безпосередньої участі було зупинено наступ батальйону Оплот , при спробі захвату позиції Зеніт після падіння аеропорту. Батальйон в кількості 500 чоловік, та приданої йому танкової роти (в кількості 5-6 танків) після 6-ти годинного артилерійського обстрілу їхав захвачувати наші позиції. І Моцарт, який на той час був цу складі чергової зміни в кількості 16-18 чоловік, прийнява бій з переважаючими силами противника та в перші хвилини бою (а в цей час противник повністю обхватив нашу територію по периметру та декілька ББМ заїхало на територію, перерізавши її навпіл) зміг вогнем штатної зброї (ПКМ) спільно з постами "Хургада" та "Тунець" зупинити та відсікти від основної колони 4 Урали з набоями та особовим складом, 4 гармати МТ-12, МТЛБ та БТР а також не дати вступити у ближній бій (а решта колони в кількості приблизно 300 чоловік вела з нами бій на відстанях 15-100 метрів) приблизно 200 сепаратистам зі складу "Оплоту". Вони змушені були залягти за підбитою технікою та вести вогонь по нашим позиціям з відстані 300-400 метрів з боку шахти Бутівка та Промзони-Спартака. Дякуючи таким діям чергової зміни, решта особового складу змогли вийти в бій та зайняти заздалегідь підготовлені позиції згідно бойового розрахунку. Завдяки цьому сепаратисти позбавились можливості розгорнути в наш бік протитанкові гармати МТ-12 "Рапіра" та не мали змоги поповнити боєкомплект, що був на підбитих вантажівках. Це, я вважаю, стало одним із основних факторів, завдяки яким ми, в кількості приблизно 30 представників 95-ї бригади ВДВ та 30 чоловік Зведеного загону ПС ЗС України "Зеніт", змогли нанести значні втрати (близько 100 вбитими та велика кількість пораненими, 8од вантажівок, ; 4 МТ-12, 2-3 МТЛБ, 2 БПМ та декілька БТР, точніше не можу сказати, пошкодити 2 танки) та фактично позбавити боєздатності батальйон Оплот. Ворог був розбитий майже вщент, з нашого боку змогли відійти лише 4 танки та один БТР, та люди, що були в них (за ними), та й то не всі."