7 червня 2019 року внаслідок артилерійського обстрілу позицій окремого загону спеціального призначення «Азов» 12-ї бригади оперативного призначення імені Дмитра Вишневецького Національної гвардії України загинули двоє «азовців» – старший лейтенант Дмитро Пругло і сержант Максим Олексюк.

Так звана Світлодарська дуга від початку неоголошеної війни на Сході залишається однією з найгарячіших ділянок лінії розмежування вогню. Нехтуючи всіма домовленостями, ворог продовжує підтримувати жевріючий конфлікт на Донбасі і щодня здійснює провокаційні артилерійські обстріли українських позицій. Страждають від цього і мирні жителі, чиє життя для проросійських бойовиків нічого не вартує. Проте головною ціллю сепаратистів залишаються наші військовослужбовці. Так було і тієї страшної ночі. Десять воїнів, котрим дивом вдалося вціліти в тому пеклі, отримали поранення та контузії різного ступеня. Для старшого лейтенанта Дмитра Пругла (позивний «Круглий») ця страшна ніч стала останньою...

В своєму прижиттєвому інтерв’ю, яке старший лейтенант Дмитро Пругло дав журналістці одного з українських телеканалів за два місяці до загибелі, він саме розповідав про цю звичну для бойовиків тактику. «Вони виїжджають зі свого постійного місця дислокації в Горлівці, обстрілюють нас і повертаються назад, ховаючись за спинами мирних жителів в очікування нашої відповіді. Або ж перед приїздом членів місії ОБСЄ, про який дізнаються дивним чином, спеціально обстрілюють з мінометів, щоб спровокувати нас на вогонь у відповідь перед міжнародними спостерігачами…».

Полтавчанину Дмитру Пруглу було 28 років. Свій бойовий шлях він розпочав у складі «Азову» з часу створення підрозділу у 2014 році. «Круглий» брав участь у всіх ключових боях загону, неодноразово демонструючи свою хоробрість і професіоналізм. У 2015 році, іще лейтенантом, був нагороджений медаллю «За військову службу Україні». Пройшовши шлях від рядового бійця до заступника командира роти по роботі з особовим складом, офіцер залишався для своїх підлеглих старшим побратимом.

Хлопці згадують, що кожен міг підійти до нього з проблемою і він завжди знаходив час щоб поспілкуватися і зробити все можливе аби допомогти вирішити її. Зокрема, зверталися за різними юридичними консультаціями. Попри війну, Дмитро встигав заочно здобувати юридичну освіту, а за кілька днів до загибелі навіть отримав диплом магістра. За спогадами бойових друзів, «Круглий» ніколи не падав духом завжди залишався справжнім оптимістом і життєрадісною людиною, міг внести пожвавлення в будь-яку компанію, одразу стаючи її душею. Цінував офіцера за командирські навички і його безпосередній командир, для якого Дмитро був справжньою опорою у підрозділі. «Ми всі прийшли однаковими на війну, без досвіду, але він завжди себе тримав так, ніби це була не перша його війна. Завжди розумів, що навколо відбувається і що потрібно робити», – прозвучить на церемонії вшанування пам’яті Дмитром, яка відбулася 10 червня в його рідній Полтаві. Траурна хода, що зібрала не лише побратимів Дмитра, а й сотні небайдужих полтавчан, пройшла вулицями міста до площі перед Полтавською ОДА, де біля пам’ятника полеглим за незалежність України й відбулося прощання з офіцером. Кожен, хто його знав, не міг стримати слів гіркої скорботи, і кожен міг сказати про нього багато теплих слів.

– Коли я повернувся з війни, то говорив Дмитру, що й він повинен повернутися, він потрібен тут. Він міг би очолити будь-який військовий чи поліцейський підрозділ. Але він обрав свій шлях, до останнього захищав нас із вами, – звернувся до присутніх Артем Павлов, близький друг і побратим Дмитра Пругла.