|
Обставини загибелі: Загинув 30 вересня 2014 р. під час проведення розвідки в районі
смт Центральний, Перевальський район, Луганська область. Підірвав ручною гранатою себе та ворогів, які його оточили і намагалися взяти у полон.
Разом з Ільгаром загинув старшина О. Вахнюк.
Сімейний стан: Залишились мати, дружина та донька.
Місце поховання: м. Ірпінь, Київська область (фото надгробку:  ).
Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 4, ряд 10, місце 17. 
Указом Президента України № 26/2015 від 22 січня 2015 р., "за особисту мужність і героїзм,
виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, високий професіоналізм, вірність військовій присязі",
нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Нагороджений орденом "Лицарський хрест України" (посмертно).
 |
"І вам слава, сині гори,
Кригою окуті.
І вам, лицарі великі,
Богом не забуті.
Борітеся – поборете,
Вам бог помагає!
За вас правда, за вас сила
І воля святая!
Чурек і сакля – все твоє,
Воно не прошене, не дане,
Ніхто й не возьме за своє,
Не поведе тебе в кайданах..."
Синам Кавказу - від вдячних нащадків великого Кобзаря Тараса Шевченка. |
 |
| від Чернова Вiктора | 
Ільгар Салехович Багіров народився 12 травня 1970 р. у м. Баку, в родині військовослужбовця, він був
азербайджанцем за національністю, проте все свідоме життя прожив в Україні. 1992 року закінчив Харківське вище військове авіаційне інженерне училище,
пізніше - факультет виховної та соціально-психологічної роботи Академії Збройних Сил України. Проходив службу у гостомельській бригаді зв'язку ЗСУ.
2002 року звільнився із лав Збройних Сил України. У 2009 - 2010 рр. працював викладачем у Ірпинському економічному коледжі.
У березні 2014 року був призваний на військову службу за мобілізацією, обійняв посаду заступника командира роти з виховної роботи 11-го батальйону
територіальної оборони «Київська Русь».
Блокпост, яким командував капітан Ільгар Багіров, на трасі, що зв'язує з Дебальцевим російський Ростов-на-Дону, після його смерті продовжували називати
«блокпост Балу». Ільгар Салехович став легендою ще за життя. Коли звільняли Слов'янськ, відібрав у сепаратистів машину і прикрасив її власним позивним.
У середині вересня, коли терористи намагалися відтісняли українські війська під Дебальцевим, стрибнув у танк і поїхав просто на ворогів. Тоді бійці казали,
що саме завдяки його відчайдушному маневру вдалося втримати стратегічно важливий блокпост. Але себе він ніколи героєм не вважав...
|
