|
Обставини загибелі: Після звільнення рідного міста від загонів сепаратистів
вирішив долучитись до Збройних сил України. Намагався вступити добровольцем через військомат м. Слов`янськ, але з незрозумілих причин отримав
відмову (інформація перевіряється). Долучився до розвідувальної роти особливого призначення "Крим", яка мала бути сформована при штабі АТО у м.
Краматорськ Темуром Юлдашевим. 14-го серпня 2014 р. виїхав з дому до м.
Краматорська, а вже 16-го серпня 2014 р. з Т. Юлдашевим та ще трьома добровольцями зі складу роти, яка мала бути сформована, прибув на Савур-Могилу.
26-го серпня 2014 р., після завершення оборони Савур-Могили, з групою військовослужбовців Збройних сил України здійснив марш з району Савур-Могили до
с. Многопілля, де 28-го серпня 2014 р. долучився до військ генерала Хомчака, які знаходились у т.зв. Іловайському котлі. Загинув 29-го серпня 2014 р.
під час виходу т.зв. Зеленим коридором з Іловайського котла по дорозі с. Многопілля - с. Червоносільське. 3-го вересня 2014 р. тіло Володимира
разом з тілами 96 інших загиблих у т.зв. Іловайському котлі було привезено до дніпропетровського моргу. 16-го жовтня 2014 р.
тимчасово похований на Краснопільському цвинтарі м. Дніпропетровська, як невпізнаний герой. Був упізнаний за тестами ДНК та, за збігом обставин,
26 травня 2015 р., в один день з Темуром Юлдашевим, похований на Батьківщині.
Військова операція: Бої за м. Іловайськ.
Сімейний стан: Залишились батьки, дружина та син.
Місце поховання: с. Торське, Лиманський район, Донецька область (фото надгробку:  ).
Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 3, ряд 1, місце 31. 
Указом Президента України № 23/2017 від 3 лютого 2017 року, "за особисту мужність, виявлену у захисті
державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку", нагороджений
орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції» (посмертно). 
Нагороджений "Іловайським Хрестом" (посмертно).
 |
|
|
| от мамы и папы |
від рідного брата |
от родной сестрички Галины и племянника Владимира |
|
 |
 |
Вічна пам'ять Воїну захиснику України.
Низький уклін. Слава Герою!
від Олександра |
від Берегової Наталії |
|
Спасибо от всего сердца Владимиру за его мужество, доблесть, смелость! Ты был настоящим Мужчиной! Спасибо матери тебя воспитавшей и низкий ей поклон. На таких защитниках как Владимир держится мир в нашем доме, в других регионах нашей страны. Слава Герою и вечная память!
Я помню Владимира со студенческих лет, проведенных в общежитии Донецкого национального университета. Помню как веселого худенького паренька, всегда с новыми
шутками... Страшно, страшно и печально узнавать из хроник войны такие новости.
Мы помним тебя и скорбим...
Инна, г. Донецк |
|
| Світла пам'ять та низький уклін ((( Ви віддали найдорожче (( Сумно бачити, що мама та тато осиротіли. як висловити вдячність - за те, що моє місто залишилось по цей бік лінії розмежування.. З повагою та молитвою, Наталя | 
14 жовтня 2015 р. у м. Красний Лиман відкрито обеліск на честь земляків, які загинули у районі АТО. Сестра Галина: "Мій брат дуже любив життя, він дуже чекав і любив свого синочка до бестями, дуже обережно і з повагою ставився до батьків. Ми жили,
працювали в нашому рідному місті Донецьку, а в травні 2014 року в наш дім постукала війна... Мій брат спочатку війни, як і вся наша родина, допомагали
українським військовим, і продовжуємо допомагати. Мій брат дуже хотів змін в нашій Україні, не вагаючись зі зброєю в руках в серпні 2014 року пішов
добровольцем захищати Україну. 29 серпня 2014 року мій єдиний молодший брат загинув. Пройшло вже більше двох років... Дуже вдячна всім , хто в цей
нелегкий час поряд з моєю родиною і велика подяка всім, хто пам'ятає мого братика, це дуже важливо пам'ять, людина живе поки її пам'ятають..."
|
