Бузенко Володимир Петрович («Італієць»)

Бузенко Володимир Петрович

Дата та місце народження: 28 липня 1988 р., с. Великий Кучурів, Сторожинецький район, Чернівецька область.

Дата та місце загибелі: 19 січня 2015 р., Донецький аеропорт.

Звання: Солдат.

Посада: Стрілець.

Підрозділ: 80-а окрема десантно-штурмова бригада.

Обставини загибелі: Зник безвісти 19 січня 2015 р. під час оборони Донецького аеропорту. Ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих, виявлених під завалами після підриву російськими бойовиками будівлі нового терміналу і доставлених до Запоріжжя. Похований із військовими почестями поруч із могилою батька 30 листопада 2015 р.

Військова операція: Оборона Донецького аеропорту.

Сімейний стан: Залишилися батьки (57-річний батько, Петро Тодорович, який тяжко переживав загибель Володимира, помер 3 листопада 2015 р.), дві старші сестри та молодший брат.

Місце поховання: с. Великий Кучурів, Сторожинецький район, Чернівецька область (фото пам'ятника).

Орден За мужність III ступеня

Указом Президента України № 9/2016 від 16 січня 2016 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).

Народний Герой України

Указом № 20 від 3 грудня 2016 р. нагороджений відзнакою "Народний Герой України" (посмертно).

ГЕРОЮ-ВОЛОДИМИРУ!!!

Душа Володі пом’яне нас
Літає, дивиться весь час
А він питає свою долю
Чому завдав родині болю
Чом в мами очі голубі
Наразі в смутку і журбі
Чом серце материнське крає
Чом сина у живих немає???
Чом сльози у сестер і брата?
Чому сумна батьківська хата?
Чому всі друзі і рідня
Чекають звісточки щодня?
Чому мовчить давно твій сотий?
Чом в рідний дім везуть двохсотий?
Чому все так, а не іначе?
І кожен з нас в душі заплаче
Може заплаче й заридає
Немає правди в ріднім краї
Бо вже давно брехня і зло
Народ в безодню потягло
Брехня і зрада навкруги
Куди не глянеш – вороги
Продажні всі чини-зарази
Жадоба до грошей і влади
Кому війна потрібна ця?
Нема їй краю і кінця…
Комусь вона зараз на руку
Комусь вона – тягар і мука
Хтось кров за неньку проливає
Її боронить, захищає
А хтось їй зрадив вже давно
І в очі бреше все одно
Кому і що на це сказати?
Кому питання це задати?
Лиш в мами з уст воно полине
Коли і хто верне їй сина???
Бо син поліг в нерівнім бою
Такі сини – завжди ГЕРОЇ
Володя з нами, в нашім краю
Він наш ГЕРОЙ, ГЕРОЇ не вмирають!!!
Такий відважний, героїчний
В наших серцях житиме вічно!
За нього Богу помолімося
І на коліна приклонімося

Світлана Мінтенко (с. Великий Кучурів, живе у селі Тисовець)
Дякую тобі друже що ми живемо мирно та спимо спокійно
Павло Калинюк ГО "ПРОМІНЬ НАДІЇ"
Низько схиляємось перед Тобою, Герою, за те, що поклав за нас своє життя.
від Чернівців