|
Обставини загибелі: У ніч на 10 червня 2014 р., перебуваючи вдома після операції
на нозі, Олександр був захоплений озброєними людьми, які відрекомендувалися «бійцями Армії Південного Сходу» (при цьому нападники також
заволоділи двома автомобілями з його двору). Утримувався у захопленій сепаратистами будівлі Управління СБУ в Луганській області.
12 червня госпіталізований у реанімаційне відділення Луганської обласної лікарні з вогнепальним наскрізним пораненням тулуба та іншими тяжкими
травмами, все його тіло було вкрите синцями від жорстокого побиття. 15 червня Олександр помер.
Сімейний стан: Залишилися дружина та 27-річний син.
Місце поховання: м. Луганськ.
Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 1, ряд 3, місце 21. 
Указом Президента України № 57/2016 від 17 лютого 2016 р., "за громадянську мужність,
самовіддане відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, виявлені під час Революції Гідності",
нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
 |
Низький уклін та вічна память!
від киян |
Активіст Радикальної партії. Добровольцем вступив до батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Тимур», що почав
формуватися ГУ МВС України у Луганській області, після того як сепаратисти захопили командира цього підрозділу
Темура Юлдашева, Олександр поїхав до Дніпропетровська, де записався до батальйону патрульної служби міліції
особливого призначення «Дніпро-1» ГУ МВС України у Дніпропетровській області. Під час навчання дістав травму ноги (розрив ахіллового
сухожилля), переніс хірургічну операцію. Перебуваючи вдома на реабілітації, підтримував зв’язки із друзями, які проходили службу у
БПСМОП «Дніпро-1», БПСМОП «Луганськ-1» та 24-му батальйоні територіальної оборони «Айдар».
|
