Обставини загибелі: Загинув 29 серпня 2014 р. під час виходу з Іловайського котла т.зв.
"Зеленим коридором" на дорозі поміж с. Многопілля - с. Червоносільське - с. Перемога. 3 вересня 2014 р. тіло Самосадова О.С. разом з тілами 96 інших
загиблих у т.зв. Іловайському котлі було привезено до дніпропетровського моргу. Був упізнаний бойовими товаришами та родичами.
Військова операція: Бої за м. Іловайськ.
Сімейний стан: Залишилися батьки, брат, дружина та донька.
Місце поховання: м. Суми, Центральне кладовище, Алея поховань Почесних громадян (фото надгробку: ).
Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 3, ряд 10, місце 15. 
Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року, "за особисту мужність і високий
професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений
орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Нагороджений відзнакою "За оборону рідної держави" (посмертно).

Нагороджений "Іловайським Хрестом" (посмертно).
 |
Любіть Україну, як тато любив,
Він прапор державний з собою носив,
За рідну країну, свою Батьківщину,
Кохану дитину, сім’ю та дружину,
Загинув Герой, зовсім молодий.
Назавжди у серці він в нас живе,
Ніколи, ніколи в душі не помре.
від доньки |

Олександр протягом багатьох років жив у Криму, куди свого часу переїхали його батьки. Активний учасник подій Революції Гідності. Після окупації
Росією Криму переїхав на Сумщину, до смт Низи, де жили його дідусь і бабуся, брав участь у чергуваннях на сумському Євромайдані та на блокпостах
навколо міста. Після оголошення першої хвилі часткової мобілізації зголосився добровольцем, був призваний на військову службу і обійняв посаду
старшого стрільця 39-го батальйону територіальної оборони "Дніпро-2".
Однополчани спочатку іменували його "Саша Крим", але після того як батальйон отримав на озброєння протитанкові гармати МТ-12 "Рапіра", Олександр
отримав інший позивний - "Пушкарь", бо став позаштатним навідником однієї з "Рапір". 25-річний доброволець, який не мав жодного військового досвіду,
виявився талановитим артилеристом - під час боїв за Іловайськ, обороняючи 6-й блокпост, він знищив декілька ворожих вогневих точок та позицій.

Для збільшення фотографії натисніть на неї!
Cтаття з Книги пам'яті загиблих сумчан
Рішенням Сумської міської ради від 26 жовтня 2016 року «За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та
незламність духу» присвоєно звання «Почесний громадянин м. Суми» (посмертно).
|