Саралідзе Гіоргі («Гюрза-2»)

Саралідзе Гіоргі

Дата та місце народження: 8 вересня 1977 р., м. Тбілісі, Грузія.

Дата та місце загибелі: 31 жовтня 2017 р., с. Опитне, Ясинуватський район, Донецька область.

Звання: Молодший сержант.

Посада: Старший навідник-гранатометник.

Підрозділ: 42-й окремий мотопіхотний батальйон (57-а окрема мотопіхотна бригада).

Обставини загибелі: Загинув 31 жовтня 2017 р. о 8:15 у боєзіткненні поблизу с-ща Опитне (Ясинуватський район) — розвідгрупа Гіоргі проводила перевірку території «сірої зони» перед опорним пунктом поблизу Донецького аеропорту і потрапила у засідку, внаслідок прямого влучення з озброєння ворожого БТР (великокаліберний кулемет) Гіоргі загинув, ще один боєць дістав поранення.

Сімейний стан: Залишились мати і дружина.

Місце поховання: м. Запоріжжя, кладовище Св. Миколая.

Нагороджений медаллю УНА-УНСО «Брат за брата».

Нагороджений медаллю УПЦ КП «За жертовність і любов до України».

Нагороджений відзнакою "За оборону Маріуполя".

Орден За мужність III ступеня

Указом Президента України № 12/2018 від 22 січня 2018 року, "за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов’язку", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Нагороджений медаллю УПЦ КП «За жертовність і любов до України» (посмертно).

Іноземний брате, твій величний подвиг ніколи не забуде вдячна Україна.
За вашу та нашу свободу! Від простої української жінки та її дітей.
Щасливий той, у кого для Батьківщини б’ється серце.
Від вдячних українців.
"І вам слава, сині гори,
Кригою окуті.
І вам, лицарі великі,
Богом не забуті.
Борітеся – поборете,
Вам бог помагає!
За вас правда, за вас сила
І воля святая!
Чурек і сакля – все твоє,
Воно не прошене, не дане,
Ніхто й не возьме за своє,
Не поведе тебе в кайданах..."
Синам Кавказу - від вдячних нащадків великого Кобзаря Тараса Шевченка.

За розповіддю дружини Оксани, Гіоргі Саралідзе був єдиною дитиною у родині, його мати походила з древнього княжого роду Багратіоні, вона була суддею Конституційного суду Грузії. За батьківською лінією усі були військовими – батько, дід, прадід. Батько загинув, відстоюючи незалежність Грузії під час грузино-абхазької війни (1992–1993 рр.), коли Гіоргі був ще підлітком. У 13 років Гіоргі вступив до Легіону грузинських соколів, у 15 – до Національної гвардії, де служив його батько.

Закінчив розвідувальний факультет військової академії у Тбілісі, факультет контррозвідки турецької військової академії у Стамбулі, а також, заочно – Тбиліський державний університет за спеціальністю «Право». Брав участь у миротворчих місіях у складі сил НАТО у Афганістані та Іраку, у серпні 2008 року зі зброєю в руках захищав рідну землю від російських загарбників. Був нагороджений високою військовою нагородою Грузії – орденом Вахтанга Горгасалі ІІ ступеня, яку з гордістю носив і в Україні, з 2014 року, коли у віці 37 років і у військовому званні підполковника він звільнився з військової служби у Збройних Силах Грузії і став на захист України у складі невеличкої групи грузинських добровольців-інструкторів, що діяла у складі окремого загону спеціального призначення Національної гвардії України «Азов».

Навесні 2015-го брав участь у запеклих боях за село Широкине, 18 квітня був тяжко поранений у бою, в якому загинув його побратим Георгі Джанелідзе «Сатана» (незважаючи на біль від поранень, Гіоргі знайшов у собі сили, щоб взяти участь у прощальній церемонії).

У Запоріжжі, де він проходив лікування, він зустрів своє кохання… Йому лише з третьої спроби вдалося зареєструвати свої подружні стосунки, навіть довелося сплачувати штраф за прострочений візит до Державної міграційної служби. Незважаючи на складність поранення (під час операції у столичному Інституті нейрохірургії з його тіла було видалено 14 дрібних осколків), Гіоргі рвався на фронт, а коли з’ясувалося, що «Азов» виведений з передової, у травні 2016-го уклав контракт про проходження військової служби із командуванням 92-ї окремої механізованої бригади ЗСУ. Організував і очолив групу глибинної розвідки у 92-ій бригаді, що складалася переважно з колишніх «азовців» та інших добровольців. Після ротації цього з’єднання восени 2017 року перевівся до 42-го окремого мотопіхотного батальйону «Рух Опору» 57-ї окремої мотопіхотної бригади, оскільки не бажав «пропускати війну», перебуваючи на тилових базах і полігонах. Обіймав посаду старшого навідника гранатометного відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки.

Гіоргі був різнобічно освіченою людиною, він чудово співав, напам’ять декламував вірши Шиллера, Данте і Руставелі, сам писав вірши та прозу, добре малював. Дружина якось занотувала його слова: «Від життя до смерті – лише секунда. У людини є два життя : одна – коли вона народилася і жила до смерті, друга – коли вона померла і залишила своє ім’я і спогади про неї. Якщо її пам’ятають різні народи і про неї пишуть пісні, і на її честь називають дітей – вона живе вічно…».

9 грудня 2016 року, 40-й день після загибелі Гіоргі, у запорізькому Палаці дитячої та юнацької творчості відбувся вечір пам’яті грузинського добровольця, полеглого за Україну, під час якого було презентовано названу на його честь і зареєстровану на сайті Міжнародного зіркового каталогу «Космос-Земля» зірку шостої величини «Генерал Гіоргі Саралідзе» у сузір’ї Діви (координати: # 13 33 09.18 # +05 51 10 86).


Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Edward Andriushchenko: «Маріуполь, база «Азову», листопад 14-го. Ґіорґі Саралідзе («Гюрза-2») з Грузії та Вова Радіонов («Чемпіон») з Луганська. «Чемпіон» радів, як дитина, привезеній ручці для автомату. «Гюрза» запрошував на Новий Рік – обіцяв зробити найкращий шашлик. Вова загинув через два з половиною місяці. Ґіорґі поховали вчора…»

Грузинські добровольці Георгі Джанелідзе («Сатана») та Гіоргі Саралідзе («Гюрза-2») фігурують у документальному фільмі Руслана Ганущака «Брат за Брата» (2016 р.).