|
Обставини загибелі: Загинув 6 липня 2016 р. в результаті мінометного обстрілу позицій бригади в
промзоні міста Авдіївка (Донецька область). Разом з Володимиром загинув солдат О. Лисевич.
Сімейний стан: Залишилися батьки та сестра.
Місце поховання: м. Обухів, Київська область, кладовище Польок
(фото надгробку:  ).
Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 8, ряд 4, місце 39. 
Указом Президента України № 511/2016 від 19 листопада 2016 року, "за особисту мужність, виявлену у захисті
державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку", нагороджений
орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Нагороджений відзнакою "За оборону рідної держави" (посмертно).
 |
Володя, синку, що це ти накоїв?
Як далі жити, легше не стає?
Хоч знаю, приєднався до героїв!
В свої обійми Бог тебе бере!
Володя, синку де мої онуки?
Ти ж обіцяв, прийдеш одружишся!
І скільки ще, терпіть мені ці муки?
Коли ти біль, зупинишся?
Володя, синку в нас сьогодні свято!
В лікарні знов близнята є!
Я пам'ятаю, ти розповідав завзято!
Як діток любиш, серце розтає!
Володя, синку час мені вже бігти!
Прийду я завтра, ти мене чекай!
Я знаю, рідний по інакшому не зміг ти!
Пішов назавжди, в той далекий край!
Блажко К. 12.09.2016 |
 |
|
Пройшов вже час, а звісточки немає…
Тебе не чути, ти на небесах..
Тебе війна.. ота проклята, в нас забрала..
А ми чекаємо на тебе, в своїх снах.
Не вірить серце в те, що вже немає..
Що ти пішов.. що Бог тебе забрав..
І кажуть нам: «Герої не вмирають!»
Та чомусь це.. не зменшує біль ран…
від Дарини Літвінцової |
 |
| від Сергія Міньковського | 
Володимир народився у родині лікарів, закінчив Обухівську загальноосвітню школу №3 - ліцей, 2008 року вступив до Національного авіаційного університету,
проте за рік вирішив покинути навчання та пройти строкову військову службу. До жовтня 2011 року служив у підрозділі зенітно-ракетних військ Повітряних сил
Збройних Сил України, дислокованому у м. Одесі, потому жив у рідному місті, працював на Київському картонно-паперовому комбінаті - вантажником та
розмелювачем картону.
17 серпня 2015 року у числі 17 земляків-обухівців призваний на військову службу за мобілізацією, після проходження підготовки на полігоні обійняв посаду
снайпера 122-го окремого аеромобільного батальйону, пізніше призначений командиром віділення.
У телефонних розмовах з рідними Володя не говорив, де він перебуває, щоб не тривожити і без того занепокоєну матір. Згодом у мережі Інтернет з’явилися
відео, на яких Володимир тримає з побратимами бойові позиції і веде перестрілку з ворожими силами, на них видно, який це був хоробрий хлопчина, як він
хотів захистити всіх нас, не дати ворогу пройти далі... На війні його називали «Кабан», проте у рідному місті його призвісько було «Смайл», бо він мав
добру усмішку і людиною був хорошою...
6 липня 2016 року близько 13.00 в промзоні Авдіївки під час ворожого обстрілу 120-мм мінометна міна влучила в пост спостереження, де разом із
товаришем перебував Володимир Сергєєв, товариш загинув на місці, а Володимир від отриманих поранень помер у лікарні.
8 липня громада Обухова провела Володимира в останній путь.
|
