Обставини загибелі: 25 березня 2015 р. поблизу селища Піски (Ясинуватський район)
під час розвідки в районі аеропорту Донецька Михайло просунувся вперед та під обстрілами російських збройних формувань дістав поранень, була
перебита нога та два кульових поранення в руку. Витягнути воїна з поля бою через обстріли вдалося лише з третьої спроби в темряві. На ранок
26 березня 2015 р. він помер у лікарні ймовірно від втрати крові.
Сімейний стан: Залишились батьки, старша сестра та наречена.
Місце поховання: м. Конотоп, Сумська область (фото надгробку: ).
Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 6, ряд 9, місце 34. ![](../images/geotag.png)
Указом Президента України № 97/2021 від 12 березня 2021 року, "за особисту мужність, виявлену у захисті державного
суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
![](../insignia/cerkva1.jpg)
Нагороджений медаллю УПЦ КП «За жертовність і любов до України» (посмертно).
Нагороджений відзнакою Всеукраїнської громадської організації «Спілка ветеранів та працівників
силових структур України «ЗВИТЯГА» "Орденом "За заслуги" (посмертно).
Нагороджений орденом "Лицарський хрест ОУН" (посмертно).
![](../insignia/ritter.jpg)
Нагороджений орденом "Лицарський хрест України" (посмертно).
![](../insignia/bhk.png)
Нагороджений відзнакою ДУК ПС «Бойовий Хрест Корпусу» (посмертно).
![](../insignia/dobroaward.jpg)
Нагороджений орденом "Лицарський хрест Добровольца" (посмертно).
31 березня 2016 рішенням 9-ї сесії Конотопської міської ради VII скликання присвоєне звання «Почесний громадянин міста Конотопа» (посмертно).
Нагороджений грамотою Сумської обласної Ради (посмертно).
![Народний Герой України](../insignia/hero.jpg)
Указом № 34 від 21 серпня 2021 р. нагороджений відзнакою "Народний Герой України" (посмертно).
![](../images/roses1.jpg) |
![](../images/candleanimatedavatar.gif) |
від Андрія Приходько |
![](../images/hrnew.jpg)
Народився 15 червня 1991 року в місті Конотоп на Сумщині. Маючи від народження поганий зір, навчався у Конотопській школі-інтернаті № 2.
Займався спортом — бігом, спортивним орієнтуванням, паркуром, боксом. Писав віршовані п'єси. Закінчив з «червоним дипломом» Конотопське
професійно-технічне училище № 20, де здобув професію повара. Але заявив батькам, що хоче бути військовим.
В армію не брали через зір, однак Михайло не полишав спроби і врешті-решт домігся свого — 14 травня 2012 зарахований на військову службу
в розвідроту 1-ї окремої танкової бригади, в/ч А1815, смт Гончарівське, Чернігівська область. За час служби батьки отримали безліч подяк
та відзнак від командира частини.
З початком російської збройної агресії проти України з весни 2014 часто бував в Одесі, допомагав одеським патріотам захищати місто від
проросійських сепаратистів, чергував на блокпостах для перекриття можливостей завезення зброї з Придністров'я, займався волонтерством,
навчав молодь у таборі як інструктор.
Член Конотопського осередку Національно-визвольного руху «Правий сектор». На фронт пішов добровольцем, воював у складі батальйонів
«Айдар» та «Азов».
Розвідник, ройовий Добровольчого батальйону ОУН. Наприкінці січня 2015 вирушив у зону проведення антитерористичної операції в район
Донецька — у селище Піски.
25 березня 2015-го поблизу селища Піски Ясинуватського району під час розвідки в околицях Донецького аеропорту помітив сліди біля
«секрету» та вирішив перевірити — просунувся уперед, але потрапив у засідку. В результаті ворожого обстрілу зазнав поранень —
перебита нога осколком ВОГ, два кульових поранення в руку. Витягнути бійця вдалося лише з третьої спроби, в темряві під обстрілами.
Вранці 26 березня помер у лікарні від втрати крові внаслідок вибухової травми.
Похований 28 березня на кладовищі міста Конотопа. Залишились батьки Світлана і Микола, старша сестра Ольга та наречена.
На честь Михайла названа одна з вулиць міста Конотоп.
|