|
Обставини загибелі: Володимир щоденно підвозив на танку боєприпаси у Донецький
аеропорт, вивозив поранених. Перед черговим виїздом в аеропорт 15 жовтня потрапив під мінометний обстріл під Донецьком. О 6-ї ранку 17 жовтня від
отриманих поранень помер у лікарні імені Мечникова в Дніпропетровську.
Військова операція: Оборона Донецького аеропорту.
Сімейний стан: Залишилась мати, дружина та син.
Місце поховання: м. Чернігів, кладовище Яцево (фото надгробку:  ).
Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 4, ряд 5, місце 32. 
Указом Президента України № 817/2014 від 21 жовтня 2014 року, "за особисту мужність і героїзм, виявлені у
захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом Богдана
Хмельницького III ступеня (посмертно).
Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).
 |
 |
 |
| Коханому чоловіку та найкращому батьку від дружини та сина |
Військовий у третьому поколінні. Закінчив військове училище за спеціальністю «танкіст». Мав досвід
бойових дій в Чечні, в миротворчих операціях в Африці. Призваний за мобілізацією 31 березня, на фронт пішов добровольцем. Володимир Іванович
постійно піклувався про молодих бійців, за що його прозвали «Теща» та називали просто Іванич. В серпні під час 10-денної відпустки Володимир
лікував поранення та побував вдома на Менщині, де дав інтерв'ю місцевим ЗМІ.
| 
