Федоров Едуард Юрійович («Джигіт»)

Федоров Едуард Юрійович

Дата та місце народження: 10 серпня 1996 р., с. Валява, Городищенський район, Черкаська область.

Дата та місце загибелі: 2 липня 2018 р. (помер від поранень).

Звання: Матрос.

Посада: Навідник.

Підрозділ: 503-й окремий батальйон морської піхоти.

Обставини загибелі: 27 чeрвня 2018 р. був важко поранений ворожим снайпером під час обстрілу позицій ЗСУ під с. Водяне (Волноваський район, Донецька область). Майжe п'ять діб лікарі Військово-мeдичного клінічного цeнтру Північного рeгіону (м. Харків) боролись за життя морпіха, протe 2 липня 2018 року близько 20.45 сeрцe його зупинилось.

Сімейний стан: Залишились батьки, сестра, брат та вагітна дружина.

Місце поховання: с. Валява, Городищенський район, Черкаська область (фото пам'ятника).

Орден За мужність III ступеня

Указом Президента України № 239/2018 від 23 серпня 2018 року, "за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Нагороджений відзнакою "За оборону Маріуполя" (посмертно).

Нагороджений Почесною відзнакою «За заслуги перед Черкащиною» (посмертно).

Нагороджений почесним знаком "Маріуполь. Відстояли - Перемогли" (посмертно).

Світлої пам'яті морпіха Едуарда Федорова

Я пішов на війну... Ну, а звідти — прямісінько в небо
Полетів з журавлями в чужі невідомі краї...
Вража куля гаряча пірнула бідою між ребра,
Лиш мене не оплакуйте, рідні й кохані мої...

Побиватись за мною намарно, бо я не воскресну,
Помоліться ви краще за душу мою молоду...
І до вас я дощами, я променем сонця небесним
В найрідніші обійми прилину, у ноги впаду...

Вам у сни заявлюсь, стану гостем в думки ваші частим,
Берегти вас з небес — моя місія нині свята...
Лиш пробачте мене за коротке дароване щастя
І пробачте мені, що дитина моя —сирота...

Вікторія Бричкова-АбуКадум