|
Обставини загибелі: Загинув 17 червня 2014 р. під час звільнення
сел. Металіст, Слов'яносербський район, Луганська область. Разом з Рустамом загинули солдат М. Чепіга,
молодший сержант А. Колесник та
солдат С. Рябуха.
Сімейний стан: Залишились батьки, сестра та син.
Місце поховання: Алея почесних поховань, Луцьке міське кладовище Гаразджа (фото надгробку:  ).
Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 1, ряд 4, місце 25. 
Указом Президента України № 640/2014 від 8 серпня 2014 р., "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної
цілісності України", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Указом № 34 від 21 серпня 2021 р. нагороджений відзнакою "Народний Герой України" (посмертно). Указом Президента України № 536/2021 від 14 жовтня 2021 року, "за особисту мужність і
героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України", присвоєно звання «Герой України» (посмертно).
За національністю узбек, громадянин України. Його батько - узбек, мати - українка. Внук по батьківській лінії ветерана Другої світової війни, учасника битви за
Москву (оборонного і наступательного етапів битви), учасника битв за визволення Європи від нацизму, який молодим хлопцем залишився без ноги на війні та з осколками в тілі на все
життя, кавалера багатьох бойових орденів Хамраєва Турнійоза. В 1993-1994 роках служив в Прикордонних військах, в 1995-ому році - в Сухопутних військах Збройних сил України.
Революція Гідності, Євромайдан
Один із найактивніших учасників Революції Гідності, Євромайдану. На Майдані був з самого його початку - з кінця листопада 2013 року. Вступив до
Самооборони Майдану, боєць 14-ї сотні "Вільні люди", після того як "беркутівці" розбили цю сотню, і в ній майже нікого не залишилось - перейшов у
38-у сотню. В лютому під час вуличних боїв у Києві стояв на барикадах, ризикуючи життям, із-під куль снайперів діставав поранених та вбитих своїх
побратимів, врятував двох медсестер, сам був поранений і отруєний газами. Отримав контузію. Незважаючи на поранення, у бою був до кінця, не
залишивши ні барикади, ні своїх побратимів. Першу медичну допомогу отримав в Києві, згодом в Луцьку. Не пролікувавшись до кінця, в березні 2014 року
знову повернувся на Майдан. Був волонтером в "МедАвтоМайдані Об'єднаному" ("МАМО"), який допомагав постраждалим на Майдані і сім'ям загиблих, жив в
наметовому містечку. Коли розпочалася збройна агресія проти України, Рустам на війну на Схід відправився добровольцем прямо з Майдану. Ім'я луцького
айдарівця Рустама Хамраєва, Героя Майдану, Героя АТО, без сумніву увійшло в історію України. Він - гордість української армії.
Обставини загибелі
Рустам Хамраєв героїчно загинув 17 червня 2014 року під час бою в селищі Металіст під Луганськом.
17 червня 2014 року передовий загін батальйону, де служив Рустам, отримав наказ висуватися у район селища Металіст і визволити Металіст від
терористів (Металіст - це околиця Луганська). Ранком того самого дня потрапила в засідку і була полонена група "айдарівців" і десантників з
80-ї аеромобільної бригади. Тож комбат "Айдару" відібрав і скерував найбільш досвідчених бійців, щоб визволити селище Металіст від бойовиків
і звільнити наших бійців.
Дорогою бійці потрапили у засідку та вступили у бій проти добре озброєних терористів з важким стрілецьким озброєнням та бронемашинами.
Рустам залишився прикривати бійців свого підрозділу, стримував наступ терористів, самотужки утримував позицію, але сили були занадто нерівні:
у терористів танки, БМП, БТР і важке стрілецьке озброєння, в українських воїнів - автомати і кулемети. Під шквальним вогнем терористів, солдат
Рустам Хамраєв до останнього прикривав бійців, надав їм можливість перегрупуватися і забезпечив їх відхід у безпечне місце. Він врятував їх
ціною свого життя. І смерть свою він зустрів у тому бою достойно, як Герой, принявши основний удар на себе. Рустам був розстріляний з
крупнокаліберного кулемета з танка - розривні кулі розтрощили бійцю голову, тулуб і ногу - смерть була миттєвою. Він до останнього подиху
залишився вірним військовій присязі, даній Україні і українському народові 26 грудня 1993 року (про це він завжди пам'ятав і дуже гордився
тим, що давав присягу на вірність Україні).
Останній запис в блокноті Рустама: "Отримав автомат "АКС-74", 4 магазини. Стояти на смерть! Україна понад усе!!!". Він дотримав слова.
Він віддав себе Україні цілком і повністю. Зробив крок до безсмертя.
|
