Цірик Володимир Михайлович («Оса»)

Цірик Володимир Михайлович

Дата та місце народження: 13 червня 1993 р., с. Угля, Тячівський район, Закарпатська область.

Дата та місце загибелі: 18 липня 2016 р., с. Кримське, Новоайдарський район, Луганська область.

Звання: Старший лейтенант.

Посада: Командир роти.

Підрозділ: 93-я окрема механізована бригада.

Обставини загибелі: Увечері 18 липня 2016 р. поблизу села Кримське (Новоайдарський район) Луганської області, під час патрулювання місцевості зі сторони нейтральної території група військовослужбовців 93-ї ОМБр була обстріляна ворожими силами противника з гранатометів і кулеметів, після чого зав'язався бій, внаслідок якого було поранено 3-х бійців. БМП-2, що виїхала на допомогу та евакуацію, підірвалася на замаскованій противником протитанковій міні. Володимир загинув при близькому вогневому контакті. Разом з Володимиром загинув солдат Р. Омельченко.

Сімейний стан: Залишилась мати.

Місце поховання: с. Угля, Тячівський район, Закарпатська область (фото пам'ятника № 1, № 2).

Орден Богдана Хмельницького III ступеня

Указом Президента України № 476/2016 від 27 жовтня 2016 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

Народний Герой України

Указом № 26 від 16 грудня 2017 р. нагороджений відзнакою "Народний Герой України" (посмертно).

Ти завжди поряд. Безмежно кохаю.
Цімбор
Пам'яті Володимира Цірика "Оса"

Зустрічало свого Героя рідне село
Та радості в зустрічі тій не було
Навколішки стояли з свічками в руці
А сльози з очей текли по їхнім лиці

Невимовний біль торкнувся сердець
Бо знов на війні наш загинув боєць
Не хочеться вірити новинам з АТО
Та ось його тіло привозить авто

Ще завсім юний такий молодий
Мав добру душу і характер твердий
Вороги боялись і поважали свої
Він був там де велися жорстокі бої

Він був у мами дитина лише одна
Ростила й виховала вона сина сама
Вкладала у нього душу і щиро раділа
Володя був для неї остання надія

Та проклята війна змінила всі плани
Серце тепер розривається в мами
Забрав Бог її сина назавжди на небо
Борця за мир за мене й за тебе

На жаль свої мрії він уже не здійснить
Бо перед нами вічним сном спить
Незламний тілом незламний духом
Хай буде рідна земля тобі пухом

Тебе провели ми в останню дорогу
Знай твоє життя було угодне Богу
Тобі наш Герою вклонимось низько
Ти будеш у пам'яті рідних і близьких

Помирають Україно твої кращі сини
Та чомусь лиш після смерті Герої вони
Всі нагороди земні є такими пустими
Тебе пам'ятатимуть рідні і побратими

Автор: Міша Стан, с. Угля, 22 липня 2016 р.

Навчався в Мукачівському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою. В лютому 2015 року закінчив Національну академії Сухопутних військ імені гетьмана Сагайдачного у Львові (достроковий випуск), та вже навесні 2015 року 21-річний лейтенант потрапив на передову, у 93 ОМБр, і був призначений командиром роти. 10 місяців воював під Донецьком (Піски, район аеропорту). Командування називає його одним з найбільш перспективних і талановитих офіцерів бригади.