|
Обставини загибелі: 27 липня 2014 р. під час бою під Торезом був підбитий в БТРі,
будучи пораненим, зробив усе можливе, щоб не постраждали інші члени екіпажу. При евакуації непритомного Тараса з палаючого БТРа був іще двічі поранений
снайпером — в ногу та плече. Доправлений у Харківський шпиталь, вночі літаком до Києва — у Головний військово-клінічний госпіталь Міністерства оборони України.
Лікарям довелося ампутувати ліву ногу вище коліна, намагались врятувати пришиту ліву руку. Тарас втратив дуже багато крові, почалася реакція організму на
перелиту кров, ускладнення з нирками. 4 серпня 2014 р. помер у відділенні реанімації хірургії ГВМКЦ (м. Київ).
Місце поховання: с. Чернятин, Жмеринський район, Вінницька область (фото надгробку:
 ).
Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 2, ряд 4, місце 24. 
Указом Президента України № 873/2014 від 14 листопада 2014 р., "за особисту мужність і героїзм,
виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі",
нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
 |
|
| від сестри |
від подруги |
Класний керівник Барда В.П.: "У перші шкільні роки Тарас запам'ятався милим, вихованим хлопчиком, із щирою, привітною усмішкою, великими
розумними, допитливими очима. Серед своїх однокласників виділявся як зовнішністю так і здібностями до навчання, хоча був найменшим за
віком та зростом у класі. Він завжди був активним у шкільних заходах, гарно декламував , концертні програми молодших школярів, виконував
роль дитячого персонажу "Пізнайко". Ці виступи закарбувалися у памяті та на світлинах. Особливою рисою Тараса була дружелюбність. Він
нікого ніколи не ображав, умів з гуртувати навколо себе дітей, зацікавити грою. У його портфелі крім шкільного приладдя, знаходили місце
різні дитячі іграшки".
|
