Вегера Геннадій Петрович («Зелений»)

Вегера Геннадій Петрович

Дата та місце народження: 19 травня 1980 р., с. Курилівка, Волочиський район, Хмельницька область.

Дата та місце загибелі: 10 січня 2018 р., с. Піски, Ясинуватський район, Донецька область.

Звання: Солдат.

Посада: Старший стрілець.

Підрозділ: 34-й окремий мотопіхотний батальйон (57-а окрема мотопіхотна бригада).

Обставини загибелі: Загинув 10 січня 2018 р. від мінно-вибухової травми внаслідок підриву БРДМ-2 на невстановленому вибуховому пристрої поблизу селища Піски, Ясинуватський район, Донецька область. Разом з Геннадієм загинув солдат В. Сухін.

Сімейний стан: Залишились мати, брат, сестра, дружина, рідна донька та дві доньки від попереднього шлюбу дружини.

Місце поховання: с. Курилівка, Волочиський район, Хмельницька область.

Орден За мужність III ступеня

Указом Президента України № 98/2018 від 6 квітня 2018 року, "за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов'язку", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.

Орден За мужність II ступеня

Указом Президента України № 804/2019 від 5 листопада 2019 року, "за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України", нагороджений орденом «За мужність» II ступеня (посмертно).

Записки Макара: Пуля попала в броник.. Чуть выше центра нагрудной пластины. Нет, не пробила, просто на таком расстоянии, преодолев звуковой барьер, врезалась ударом молота "Зелу в грудь. Он отлетел с широко раскинутыми руками и открытым в немом крике ртом, врезавшись спиной в бетонную плиту стены, ударившись головой. - Бляха....- на резком выдохе крикнул он..
В широко раскрытых, почти стеклянных, от болевого шока глазах, не было страха, просто немой вопрос : " Ну как так? "... С " Зеленим" мы познакомились в "скворечнике", это многоэтажный, многоквартирный дом, с выбитыми от постоянных обстрелов окнами, с облупленными стенами и вечной сыростью внутри, где он с побратимами нес свое боевое дежурство. Добрый, веселый , всегда с улыбкой на лице солдат ВСУ ,а в прошлом, (с его слов: чемпион по "пулевой стрельбе **** ), конечно при первой возможности, получил СВД. И начался у сепаров сплошной ад. Зелёный стрелял из окон своего дома по всему, что двигалось там - за серяком , на вражеских позициях. Стрелял сразу и на вскидку, иногда не смотря даже в свой ПСО, и даже попадал. Когда он заступал на "смотрячку" , все на позициях были в курсе так, как одиночные, хлесткие выстрелы звучали на всю округу.
- А чому "Зеленый"? - спросил я.
- Потому что Гена, как крокодил,- улыбаясь отвечал он, - вот "крокодил" не прижился, а все теперь кличут Зелёным..
Мы своим коллективом не могли оставить тот факт, что в нашем союзном подразделении появился меткий стрелок и сразу выдвинулись в "скворечник",чтобы познакомиться. Зайдя на КП, объяснив старшему свои намерения, прибыли на место. Зелёный встретил нас с радостной улыбкой и сразу приступил к описанию детальной обстановки, часто бросая завидный взгляд на наш, очень редкий, на то время инструмент..
- Вон там у них окопы, через каждые пятьдесят метров блиндажи, а в том разрушенном доме с мешками на крыше у них "кукушка". Я вычислил когда у них смены, когда им приносят продукты и боеприпасы, расстояние, правда кэмэ, есть и больше... Он вынул из планшетки лист А-4 , где была составлена подробная карточка огня с нарисованными ориентирами и обозначенной дистанцией до них.
- А як відстань вимірював? - спросил Вадос
- Да как? У меня глаз наметан, я в этом деле пуд соли съел.
- Та нуууу. Ти ж повинен знати, в нашої справі помилка - це промах. Далекомір в тебе є?
- Та откуда? Тут спецы приходили, у них на тысячу метров был, я отбился, а дальше уже на вскидку.
- Ну це справа виправима, тепер ми тобі в допомогу, в нас є, крутецькій...
- Притула прислав, - не удержался хвастануть я, доставая дорогую аппаратуру из рюкзака.
- Манать-колотить..- причмокнул Геша, разглядывая дальномер.
- Це так. Давай зараз перевиримо твій "пуд соли"..
И мы занялись своей работой, по-ходу общаясь про активность сепаров на этом участке. Приклад карабина в рюкзаке Повара, так и манил взгляд Зелёного.
- А чо за аппарат у вас? - не выдержал он.
И Повар, с хирургической осторожностью, расстегнул тесемки и достал свою ляльку..
- Мотать-колотиииить... - выразил свое восхищение стрелок, - да я б с такой игрушкой, уже б тут все зачистил..
- Навчатися до школи підеш? Отримаєш такий ж. До нас не бажаєш в підрозділ?
- Ну я подумаю конечно....
Дальше предложили Зелёному отдохнуть, так как мы сосредоточенно стали вести в свои оптические приборы наблюдение, изучая местность, позиции и все обозначенные Геной ориентиры.
- Добро, тогда я сделаю вам чаю, только,если что, зовите меня.
После этого дня мы стали часто заглядывать к Зелёному, обменявшись телефонами, мы мчали к нему по первому его звонку..... В той день ворожа куля зламала Зеленому пару ребер, зашибла внутрішні органи та назавжди перевернула, в шпиталі, його погляд на життя....
Минув час.
Я зустрів його під "мостом". Він сидів на броні БеТеРа і усміхався..
- Брате! Радий бачити тебе живим та здоровим! - крикнув я, виходячи з авта, а він спригнув на землю і ішов до мене, все також усміхаючись та раскинув руки для обійм...
- Я передумав! Не хочу бути снайпером. Буду тепер кулеметником. Тепер я в екіпажі. Зброя потужніша, та пострілів на хвилину побільше... - тараторів він, а я був просто радий його бачити живим та здоровим.
Ми поспілкувались, випалили по пару цигарок та й роз'їхались по своїх справах. А через дві години я узнав, що БеТеР Зеленого підірвався на фугасі. Весь екіпаж загинув....

Хрест на місці загибелі Геннадія та Віктора.