Олегу Габораку було лише 18 років, коли він загинув...
Серце матері відчувало біду. Проте ніякі прохання та сльози не допомогли.
Із спогадів матері. Світлана Чеканова- Губер: "Олежик - молодшенький мій синочок, є ще старший -
Назарчик (22 роки). Із їхнім батьком ми розлучилися в 2002 році. Виховувала синів сама (батько не допомагав взагалі). Потім я розписалась із
Сергієм (у 2005 році), і ми переїхали із Києва в Рудню-Димерську. Олежик ходив до школи в Катюжанку (там школа трошки вищого рівня, як у
Руднє). 8 і 9 класи Олег навчався в Сукачах, куди ми переїхали на проживання. Закінчивши школу, Олег вступив в ВПТУ в Катюжанці (спеціальність
"адміністратор, оператор комп'ютерного набору"). Після ІІ курсу на канікулах підробляв в місцевих ресторанах барменом, офіціантом.
Для збільшення фотографії натисніть на неї! |
Для збільшення фотографії натисніть на неї! |
Коли був Майдан, ми з чоловіком не відпустили його в Київ. Олег дуже ображався, казав, що я "дрєвня і дальше свого носа не бачу". В серпні 2014 він,
все-таки, поїхав в Київ, до кінця грудня 2014 був волонтером в "Інфоцентрі Майдану". Записувався в різні добровольчі батальони, але я бігала
слідом та просила, щоб не брали, бо йому не було й 18 років. В січні 2015 Олежику вдалося записатися в батальон "Свята Марія". Там на
Вирлиці знаходився до літа, поки йому не виповнилось 18. Записався, щоб скоріше потрапити в зону АТО. Коли ні перший, ні другий раз не
потрапив в число людей, яких відправили, то здзвонився із знайомим і попросився в 93-тю. Наші просьби і умовляння не діяли зовсім. Так
Олежик потрапив в АТО.
Для збільшення фотографії натисніть на неї!
В 93 бригаді він був від початку вересня. На початку грудня перевівся в групу швидкого реагування. Я плакала,
просила не висовуватися, а Олежик образився, сказав: "Інші батьки за дітей радіють, а ти дальше не задоволена". 11 грудня мені
зателефонували і сказали, що Олежика більше немає в живих. Ми не вірили, чоловік дзвонив комбату, просив, щоб подивились (у Олега були шрами
на спині від пересадки шкіри)...Ми до останнього надіялись, що Олежик живий, та вийшло не так. За братом в Дніпропетровський морг їхав
Назарчик із "свободовцями" та знайомими Олежика з Інфоцентру. 14 грудня хоронили Олежика в Іванкові.
9 грудня 2016 року на фасаді Катюжанського ВПТУ відкрито меморіальні дошки на честь випускників училища Олега Габорака та
Євгена Єрмакова.
