Нагороджений відзнакою м. Кривий Ріг "За Заслуги перед містом" 3 ст. (посмертно).

Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно).

Сотник Інгульської паланки Війська Запорозького Низового. Командир Криворізької самооборони. Сержант 25-ї Окремої повітряно-десантної бригади.

Проводив військовий вишкіл добровольців, готових стати на захист Батьківщини. Сповідував кредо холодноярських повстанців "Воля України або смерть".

Побратими розповідають: "Ілля з декількома козаками самооборони прибули першими на захист прапора на міськраді. І коли їм запропонували відступити до приходу нашого підкріплення, бо "тітушок", які йшли захоплювати криворізьку Раду, було більше сотні, він сказав: "Якщо я навіть залишусь один, то не дам зняти український прапор".

До військкомату ходив декілька разів, бажаючи стати на захист України "від російської нечисті" (вислів Ілька).

Завжди приходив на поміч. Спішив на допомогу побратимам, які обороняли Луганський аеропорт. За декілька годин до вильоту літака, його сестра питала: "Іллюша, ти ж можеш відмовитись, навіщо тобі це треба?" Він відповів: "Хто як не я?!"

6 червня, на святкуванні свого 21-го дня народження, в козацькому колі Ілько сказав: "Я прожив таке коротке життя, але маю стільки справжніх друзів, яких декотрі не здобули за довгі роки". Вже за тиждень він відійшов у вічність.

На його пам'ятному козацькому хресті написано: "Ніхто більшої любові не має над ту, як хто душу свою положить за друзів своїх".

Загинув близько першої ночі у військово-транспортному літаку Іл-76, який був збитий терористами при заході на посадку в аеропорт Луганська.

Указом Президента України № 543/2014 від 20 червня 2014 р., "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу", нагороджений орденом "За мужність" III ст. (посмертно).

Вічна слава!